Протести в Білорусі: як їх бачать і сприймають українці?
Ми боїмося бути спільнотою, що задає моду, що визначає тренди.
Наприклад, білоруські протести. Скільки я вже прочитав про те, що вони не такі, занадто наївні, занадто ненаціональні, занадто залежні від "русского міра" чи ще якісь.
Читайте також: На Україну вже напали "братья": чого не хоче розуміти білоруська опозиція?
Але говорити так – значить не помічати головного. Ідея, яка надихала нас, тепер надихає їх. Ідея антиавторитарного повстання розширюється – а значить вона живе. І це нас має надихати, а не засмучувати – бо ми були одними з тих, хто цю ідею приніс у Східну Європу.
Скористається зараз РФ ситуацію чи не скористається – Східна Європа вже ніколи не буде такою, якою була до цих протестів. І ніколи не буде такою, якою була до наших протестів.
Енергія, яка живила наші Майдани, яка живила грузинську Трояндову революцію, протести в Молдові та Вірменії – ця енергія тепер у Білорусі.
Мене також дивує, коли люди кажуть, що до білоруських подій ми маємо ставитися тільки крізь призму наших інтересів, а не цінностей. Інтереси, звісно, важливі. Але коли у 2013-2014 деякі західні країни ставилися до наших подій тільки крізь призму своїх інтересів, а не цінностей, ми дуже ображалися. Тому чому тепер подвійні стандарти? Чи цінності ми поділяємо тільки тоді, коли це нам вигідно?
Цікаво: Білоруси ніколи цього не пробачать: чому протести в Білорусі будуть антиросійськими?
Нам важливо, імхо, часом відчувати себе частиною глобальних процесів – а не лише свого внутрішнього розвитку. Бо тільки так ми справді можемо бути в центрі історії та впливати на неї. Тільки так ми зможемо позбуватися своєї провінційності
Тому для мене Жыве Беларусь! і Слава Україні! – це сестри-близнючки