Бізнес Ахметова: який вплив має Антимонопольний комітет

Про власніть Ахметова

– Рінат Ахметов – найбагатший український олігарх. Він володіє майже всім: медіа, банки, рітейл, нерухомість, заправки, видобуток нафти, газу, вугілля, виплавка сталі, сільське господарство, зв'язок, страхування тощо.

Читайте також: Коли почнуться глобальні зміни на митниці: Нефьодов дав відповідь

— Найбільшу монополію Ахметов має в енергетичному холдингу. Енергетичний бізнес олігарха різноманітний. Наприклад, видобуток вугілля, з якого на ТЕС робиться струм, передається в обленерго, а після цього доходить до споживачів – кожну з цих ланок контролює Рінат Ахметов.

– Якщо говорити про вугілля, то майже 80% всього вугілля в Україні видобувається саме на шахтах Ахметова. Щодо теплової генерації, тобто теплових електростанцій, то група Ахметова і тут володіє понад 80% всіх ТЕС. Тож, можемо зробити висновок, що це вже друга монополія олігарха.

ДТЕК Ахметова

– Якщо говорити у цілому про ситуацію в Україні, то обленерго, що належать групі ДТЕК, передають понад 48% електроенергії українцям. Кожна обленерго є природною монополією, адже в області лише одне структура займається передачею електроенергії. Понад 90% електроенергії експортується компанією Ахметова.

Про примусовий поділ

– 80% теплової генерації представляє група ДТЕК, яка опинилася поза межами регулювання вартості. Тобто це абсолютно ринкові умови, в яких група ДТЕК сама виставляє ту вартість, яку вона вважає за необхідне. І, на мій погляд, вона вже має ринкову владу і має більш серйозні ознаки монополії. 

Законодавство про примусовий поділ, на жаль, в Україні не настільки досконале, як хотілось би. Єдине рішення про примусовий поділ було прийнято Антимонопольним комітетом в 1995 році. Воно стосувалося молочних заводів Донецької області. Після цього жодних рішень не приймалося.

– Примусовий поділ в Україні – це вид відповідальності. І це саме не рекомендація, а зобов’язання. Антимонопольний комітет зобов’язує відповідача поділитися. Але за чинним законодавством України Антимонопольний комітет немає право сказати як відповідачу потрібно поділитися.

Агія Загребельська

– Коли вже збоку відповідача є пропозиція щось продати, то Антимонопольний комітет повинен порахувати що залишилося. А тоді сказати, чи внаслідок такого продажу втратив відповідач своє монопольне становище чи ні. Якщо відповідач його не втратив, то не сприймається, що зобов’язання виконано. І відповідач повинен думати, що ще запропонувати продати.

Про штрафи

– В Україні примусовий поділ супроводжується штрафами за саме порушення. Законодавством на це відведено не менше 6 місяців. Антимонопольний комітет повинен у своєму рішенні встановити строк протягом якого повинен бути здійснений примусової поділ.

– В подальшому, якщо рішення не виконано, то Антимонопольний комітет може звернутися до суду за примусовим виконанням цього рішення, пройти три інстанції, після цього отримати виконавчий документ, піти у виконавчу службу Міністерства юстиції, яка повинна зі свого боку змусити відповідача поділитися.

Про працівників АМКУ

– Процедура призначення та звільнення уповноважених є достатньо заполітизованою. Тобто державний уповноважений він залежний від позиції Президента України, Адміністрації Президента або Офісу Президента України, Кабінету Міністрів України. А останній може ініціювати процедуру його звільнення за, наприклад, причини втрати довіри, яка ніяким чином не пояснюється.

Антимонопольний комітет протягом всього часу не мав бюджетної автономії. Тобто всі кошти, які він отримує, погоджує Верховна Рада, певні центральні органи виконавчої влади, Міністерство фінансів, уряд та інші. 

– У 2016 році європейські експерти констатували, що Антимонопольний комітет є однією з найгірш фінансованих установ в Україні з найменшими заробітними платами.

Що таке монополія?Це тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників.

Умови функціонування монополії:
• Один виробник — багато покупців.
• Монополіст повністю забезпечує потреби ринку в певному продукті.
• Виникає там, де існують бар’єри входження в ринок.
• Продукція однорідна і не має близьких замінників.
• Ціна на монопольну продукцію економічно необґрунтована (висока).