Два дні – тисячі життів
Увечері 13 лютого 1945 року у всіх куточках Дрездена пролунав сигнал тривоги. Місцеві вже давно звикли до сирени, за п’ять років війни їм неодноразово доводилося чути такий звук. Проте того разу все було набагато серйозніше. Сирену супроводжували голосові попередження про потужний повітряний наліт.
Цікаво: Падіння Берлінського муру: моторошні факти про масштабну споруду
Люди поспішили в укриття, але врятуватися вдалося далеко не всім. Уже перший рейд важких бомбардувальників британських Королівських повітряних сил і Військових повітряних сил США суттєво пошкодив значну частину міста. Коли гуркіт припинився, мешканці несміливо почали виходити з укриттів на вулицю, де перед їхніми очима постали руїни міста, оповиті полум’ям.
Повітряні сили антигітлерівської коаліції на цьому не зупинилися. До 15 лютого було здійснено ще 3 рейди. Загалом було скинуто близько чотирьох тисяч тонн вибухової речовини, яка містилась у фугасних та запалювальних бомбах. Спершу на місто летіли фугасні снаряди, які розбивали покриття будівель, слідом за ними – запалювальні, які спричиняли та поширювали смертоносні пожежі.
Внаслідок бомбардування загинули тисячі мирних жителів
Унаслідок атаки загинули тисячі мирних жителів 20 національностей. Бомбардування переросло у вогняний смерч на вулицях міста, температура в епіцентрі сягала тисячі градусів за Цельсієм. Полум’я висмоктувало кисень із підвалів та бомбосховищ, де переховувалися жителі. Більшість із них загинули саме через нестачу повітря. Решта населення, хто не встиг в укриття, горіли живцем. Така доля спіткала, зокрема, працівників місцевих заводів, які бомбардували першочергово.
Значення операції
Атака мала на меті знищити стратегічні об’єкти, розташовані в Дрездені. Тож розбомбленими вщент були автомобільні та залізничні комунікаційні вузли та 110 заводів, які надавали підтримку воєнним діям Третього Рейху. Про значення цієї операції до сьогодні ведуть жваві дискусії. Значення військових заводів, які функціювали в Дрездені, було порівняно мізерним. Окрім того, у місті не були зосереджені великі сили армії.
До теми: Офіцери-смертники: на що пішли японці, аби відбити армію США
► Після завершення війни представники США заявляли, що авіаналіт на Дрезден відбувся на прохання радянського союзника. Проте, війська СРСР увійшли в Дрезден уже після капітуляції Німеччини – 8 травня.
► Вважають, що рішення про бомбардування Дрездена було прийнято 4 лютого на Ялтинській конференції. Із доповідей очевидно, що під час наради обговорювали необхідність руйнування важливих транспортних вузлів. Йшлося про такі міста як Лейпциг і Берлін. Члени конференції згодом дійшли висновку, що в разі бомбардування цих об'єктів, залізнична мережа Німеччини могла направити війська в обхід – саме через Дрезден. Кінцеве рішення про атаку міста нібито прийняв прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль.
Вінстон Черчилль
► Ще однією версією нищівної атаки міста є припущення, що таким чином уряди Британії та США хотіли продемонструвати свою могутність та можливості Сталіну. І це бомбардування було своєрідним початком Холодної війни. Дехто вважав, що атака мала на меті знищити архітектуру міста. Це нібито було помстою британців за руйнування у 1940 році в місті Ковентрі. Тоді німецька авіація знищила відому історичну та архітектурну пам’ятку 14 століття – собор св. Михайла, побудований у готичному стилі.
Страшні наслідки
Тотальне руйнування перетворило місто на суцільні завали та велику братську могилу. Руїни на головних вулиця розбирали до 22 березня. Німецький уряд довго не міг визначити кількість жертв. На той час місто налічувало більше 600 тисяч населення, окрім того, заявляли про приблизно півмільйона біженців, які упродовж п’яти років намагалися рятуватися в найбільш безпечному, як вони вважали, місті. Німецька пропаганда заявляла про 100 тисяч жертв.
Читайте також: Вибухи, димова пастка і десятки загиблих: деталі катастрофи на нафтовій платформі Piper Alpha
Невдовзі їх чисельність у засобах масової інформації збільшили удвічі. Проте такі цифри були значно завищеними. Місцева влада свідчила про принаймні 30 тисяч загиблих. Суперечки щодо цього питання тривали багато років. У 2005 році магістрат Дрездена подав запит, щоб врешті назвати офіційну кількість загиблих. Питання досліджували 13 істориків. Врешті, посилаючись на похоронне відомство, було заявлено про 25 тисяч осіб, які стали жертвами повітряної атаки. І хоча цю цифру сьогодні вважають офіційною і зазначають у більшості видань, зацікавлені не припиняють сперечатися, а подекуди й спекулювати на кількості загиблих.
Дрезден після бомбардування
Тему бомбардування Дрездена часто обговорюють, про це знімають документальні фільми та беруть за основу літературних творів. Найвідомішим романом, який присвячений трагедії є "Бійня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей" американського письменника Курта Воннеґута. Твір є автобіографічним. У 1944 році Курт потрапив у німецький полон і перебував у дрезденській в’язниці. Під час згаданого бомбардування в лютому 1945 року йому вдалося сховатися у підвалах бійні, де він перечекав атаку, завдяки чому і врятувався. "Бійню номер п’ять…" вважають одним із найкращих творів у доробку автора.