Українські олігархи як явище виникли в результаті зрощення влади та бізнесу. Кожен новий політичний цикл Ахметов чи Фірташ, вкладаючи гроші в партії або кандидатів, потім отримують лобістів своїх інтересів, які мають гарантувати збереження корумпованих правил гри.
Читайте також: Казкове взаємозбагачення Порошенка і Ахметова, або Як видобувати астрономічні гроші з повітря
Маючи лояльних президента, прем'єра, силовиків або фракції Ради, олігархи отримують пільгові або взагалі ексклюзивні умови для експлуатації того, що належить усім українцям. Мова, наприклад, про надра. Це не лише вугілля, газ або нафта. Цілий іконостас олігархів увійшов у клуб мільярдерів завдяки залізній руді.
Все почалося в часи Кучми, коли було ухвалено спеціальний закон під олігархів про так звану приватизацію підприємств "Укррудпрому". Так, гірничо-збагачувальні комбінати не були виставлені на відкриті торги, щоб можна було отримати максимальну ціну, залучити іноземних інвесторів та поповнити бюджет шляхом продажу – як це сталося з "Криворіжсталлю". Ні, спеціальним законом це національне надбання віддали в руки купки олігархів, які вже мали на той момент пакети акцій залізорудних активів.
Вони, відповідно, пролобіювали спеціальні правила приватизації, щоб відсікти конкурентів. Скільки коштувало це рішення – достеменно невідомо. Кажуть про хабарі в десятки мільйонів доларів. Серед тих, хто не погидував взяти гроші, була і опозиційна на той час фракція Ющенка "Наша Україна", яка віддала потрібну кількість голосів за закон про приватизацію залізорудних активів.
Фракція Ющенка віддала голоси за закон про приватизацію залізорудних активів
У підсумку, бюджет недоотримав гроші, було дискредитоване саме явище приватизації в очах суспільства, а декілька сімей сконцентрували в своїх руках усі гірничо-збагачувальні комбінати. Це створило їм неконкурентні переваги в змаганні з іншими гравцями. А металургійні компанії, яким не вдалося приватизувати частки "Укррудпрому", продалися іншим олігархам, які тоді прихопили собі сировинну базу – "Індустріальний союз Донбасу" та "Запоріжсталь" перейшли росіянам та "Метінвесту" Ахметова, а "Маріупольський комбінат імені Ілліча" – Ахметову без росіян.
І на сьогодні головні активи залізної руди належать Ахметову з партнерами – Інгулецький, Північний та Центральний гірничозбагачувальні комбінати становлять понад 40% ринку. Ще чверть ринку контролює депутат Костянтин Жеваго. Загалом з восьми українських мільярдерів зі списку "Форбс" поточного року шестеро мають або мали залізорудні компанії.
Схема ухилення від податків називається трансфертне ціноутворення та приблизно виглядає так: підприємство олігарха, який ціною корупції дорвався до надр, виробляє залізну руду та продає її за кордон. Експортна ціна реєструється на митниці і використовується для фінансової звітності цього підприємства в Україні. Ця ціна покриває витрати підприємства в Україні і приносить якийсь прибуток.
Чверть ринку залізної руди контролює депутат Костянтин Жеваго
Але покупцем залізної руди виступає не кінцевий споживач, а фірма-прокладка, зареєстрована у країнах, де діє низький податок для тих, хто лише реєструється, але не веде у них діяльності – це Люксембург, Нідерланди, Швейцарія. А потім ця фірма-прокладка продає залізну руду на світових ринках, у Китай, Польщу чи деінде, тобто кінцевому споживачу, вже за ринковою ціною.
Оця різниця між ціною, зареєстрованою на митниці в Україні, і кінцевою ринковою ціною – це частина прибутку, спеціально виведена на родинні структури поза українською юрисдикцією. Це і є схема виведення капіталу з України.
А тепер мовою цифр. Тут нам допоможе дослідження, проведене групою економістів за ініціативою фракції "Лівих і скандинавських зелених" в Європарламенті, результати якого оприлюднило німецьке видання "Шпігель". За останні три роки влади Порошенка, з 2015 по 2017 роки, вартість експорту залізної руди з України було в середньому занижено щонайменше на 20%. Це 520 мільйонів доларів прибутку, переміщеного з України до країн з низькими податками через трансфертне ціноутворення.
Повторю цифру ще раз – півмільярда доларів вимито з України заради ухилення від сплати податків лише по цій позиції – залізна руда. Тобто спочатку бюджет, тобто всіх нас, намахали при приватизації "Укррудпрому", а тепер намахують з продажем руди закордон.
Так само через офшори вивозять продукцію аграрії. Майже половина експорту зернових, олійних культур і продуктів їх переробки здійснено через швейцарських посередників. Кожна десята партія оформлюється через прокладку, зареєстровану на Британських Віргінських островах.
Головні активи залізної руди належать Рінату Ахметову з партнерами
Міркуємо логічно. Якщо встановлено, що при експорті залізної руди ціни занижуються на 20%, то можна припустити, що ціни при вивезенні аграрної продукції та сталі занижуть не менше, ніж на таку цифру – 20%. А це дозволяє побачити, скільки грошей не сплачують як податки в Україні. Отже, переміщення прибутку від продажу українських товарів може становити три мільярди доларів на рік. У податках це 600 мільйонів доларів – сума, яку Україна хоче отримати від Євросоюзу як макрофінансову допомогу.
Цікаво, що українська влада відкрито визнає факти значного переміщення прибутків з метою уникнення оподаткування. Податкова встановила, що у результаті використання трансфертного ціноутворення в усіх видах операцій щорічне ухилення від сплати податків складає 100 мільярдів гривень. Це призводить до втрат бюджету на 20–25 мільярдів гривень щорічно.
Читайте також: Як "смотрящий" Порошенка камуфляж "розлучення" приміряв
Тобто про офшори всім все відомо – але нічого не робиться. Ви будете сміятися, але деофшоризація навіть була однією з вимог програми Порошенка "Жити по-новому". Цитую: "Соціально відповідальний бізнес має платити податки до бюджету, а не хабарі окремим чиновникам. Кількість податків слід скоротити, ставки – зменшити, всі офшори – перекрити"!
Нещодавно німецька преса повідомляла, що втрати України через корупцію на митниці, коли імпорт оформлюється через підставні компанії, становлять п'ять мільярдів доларів.
З корупцією на митниці або з виведенням мільярдів через офшори не борються, тому що ці схеми використовує і сам Порошенко з партнерами. Це – негласний корупційний пакт, який дозволяє десятку родин в Україні будувати собі паралельний рай за кордоном, а українських громадян залишають з порожнім бюджетом та в ролі прохача західної допомоги.
Це можна і треба міняти вже на наступних виборах – інакше ми ніколи не отримаємо чесної політики та гідного рівня життя для українців.