Чому у NewsOne не вийшло провести телеміст з РФ?

Озвучу текст з сайту NewsOne: "Сьогодні, коли щодня гинуть українські солдати, а політики попередньої і теперішньої влади продовжують бездіяння, ми вважаємо своїм журналістським обов'язком вийти на такий відкритий діалог між народами України і Росії. І ми хочемо змусити політиків йти на переговори заради миру".

Важливо! У Росії таки проведуть "телеміст", журналістів з NewsOne чекають у себе

Медведчуківський канал говорить про "мир". Знову цей "мир", знову без озвучування ціни такого "миру".

Якщо відверто, то я навіть не здивований – це абсолютно прогнозована історія, якщо врахувати "медіа-покупки" Медведчука за останній час. І думаю, що це лише початок. Мій попередній блог був якраз про це – про національну безпеку і те, що інформаційний фронт насправді не менш важливий, ніж фронт на сході.

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук

Звісно, після такого анонсу реакція активної частини українського суспільства не змусила себе довго чекати. Відверта провокація Росії через одіозного путінського родича Медведчука одразу була розкритикована – і телеміст, запланований на 12 липня, відмінили.

І ось як це пояснили на NewsOne: "У хід пішли заяви про акції протесту біля каналу, а з учорашнього вечора – і прямі погрози фізичної розправи стосовно журналістів і їх близьких". Я вже можу собі уявити наступні випуски новин: мовляв фашисти атакують, душать свободу слова і тому подібне.

Але що я можу про це сказати: ви реально вважаєте, що хтось із тих, хто воював за цю країну, і просто активні небайдужі громадяни України дозволять вам таку фігню робити? Після фронту, після тисяч загиблих, після окупації Криму і частини Донбасу. Серйозно? Думаєте, якщо Медведчук скуповує канали, то тепер все можна? Дозволять безкарно розповсюджувати російську пропаганду серед наших громадян?

Скажу, що тільки завдяки тому, що Україна обрала курс до Європи, що орієнтується на правильні цінності, прагне до свободи та взаємоповаги, і до людей проявляють толерантність – тільки тому ніхто не спалив ці канали і нікого не чіпали. Але ви ж розумієте, що у всього є своя межа.

Коли з Росією "треба говорити"?

Та якщо прибрати полеміку і перейти до конструктивної розмови. То будь ласка – у мене є якраз початок для телемоста із росіянами та їхньою фашистсько-націоналистичною владою.

Привіт, росіяни. Мене звуть Леонід Остальцев, мені 32 роки і я живу в Києві. Народився при цьому в Узбекистані, в місті Термез. Мій батько – радянський офіцер, який брав участь в бойових діях в Афганістані. А оскільки в Термезі була одна з баз СРСР, то мама жила там, щоб бути ближче до батька.

Читайте також: Чому не варто вважати Росію братнім народом: пояснення ветерана АТО

У 1990 році мій батько отримав квартиру в Києві і ми переїхали сюди. Потім розвал Союзу – і ми вже українці, хоча коріння мої – з Зауралля і Волгограда.

Так ось. У 13 років я вступив до Київського військового ліцею – колишнє суворовське училище, і саме тоді я дав присягу на вірність Україні. Я закінчив його. Моя історія не унікальна. Як ви розумієте, у нас в країні живе ще багато таких як я.

Ніколи не міг подумати, що буду воювати проти росіян на своїй землі, але факт залишається фактом. До 2014 року я працював піцайоло (це кухар, який робить піцу). Я любив свою роботу і ріс по кар'єрних сходах. І в принципі, скаржитися на життя не доводилося, а потім прийшли ваші "зелені упирі" і почали захоплювати адміністративні будівлі в Криму.

Тоді ж був убитий перший український військовий – прапорщик Сергій Кокурін. Перший, але не останній. Потім ваші люди очолили колаборантів на сході і почали захоплювати поліцейські ділянки. А потім я прийшов до військкомату, і сказав – дістало. І влітку 2014 року рушив на Донбас у складі 1 батальйону 30 ОМБ.

Анексія Криму
"Зелені чоловічки" в Криму

Ми виконували бойові завдання на території України, і знаєте що було наймерзеннішою для мене у війні? Не те, коли ми потрапляли в засідки, не те, коли доводилося спати в бруді, не те, коли доводилося цілодобово сидіти на "бесі" під час наших маршів і навіть не тоді, коли ми бачили палаючі поля нашої землі.

Наймерзеннішим було те, що нас обстрілювала артилерія з вашої території. Братський народ, кажете? А далі з вашої мовчазної згоди, росіяни, ваші ж "російські фашисти" відібрали силою Крим – зробили там військову базу, убили більше 13000 моїх братів по зброї, і практично повністю зруйнували дві області моєї країни.

Ви реально хочете поговорити? Телеканал "Росія 24" – ну що ж, ми можемо почати діалог. Але тільки після того, як ваша країна поверне нам нашу територію, звільнить всіх наших полонених, виплатить багатомільярдну компенсацію сім'ям наших загиблих бійців і цивільних, за свої гроші відбудує наші території, зруйновані вами і вибачиться перед Україною на очах у всієї планети. А поки цього не буде – говорити нам з вами нема про що.