В мережах гуляють мапи розташування військових складів по країні (щоправда, ледь не двадцятирічної давності), а в народних розмовах на вулицях і громадському транспорті відчувається чимала стурбованість і занепокоєність.
Читайте також: Вибухонебезпечний компонент: ситуація в Калинівці показала хто є хто у владі
В той самий час наш вітчизняний політичний діяч усіма тими справами, як і раніше, зовсім не заморочується. Він розглядає процеси у своїй звичній політичній призмі мирного часу.
Розглядає, як звичайні механізми. Знаряддя для зміни балансу внутрішніх сил між собою, для переважування рейтингів. І це – єдине, чим він буде займатись.
Будь-який вибух, надзвичайна подія, війна, теракт, вбивство, чи втрата території для українського політика і по сьогодні залишається не більше, ніж можливістю звинуватити, або в кращому випадку навіть прибрати своїх політичних конкурентів. Не каталізатором для конкретних радикальних дій. Не чергової тріщиною на тілі національної безпеки, що з кожним разом вже ледве тримається.
Вони так і не навчились реагувати на виклики. Більш того, вони не збираються того робити. Все, на що вони здатні, це грати на наших бідах та горі. Грати в імітацію, конкурувати та зрештою знову виборювати один у одного позиції, симулюючи на наших реальних бідах, та горі.
Пересічному громадянину в цій країні швидше доходить реальність актуальних загроз, небезпек, та викликів. Банальний інстинкт самозбереження вмикається в нього швидше за тих, хто має розпоряджатися його долею.
То для чого хоча б чисто практично йому в цій країні такі політики?
Вони нікому тут не потрібні.
Читайте також: Гройсман на вертольоті оглянув Калинівку після вибухів та показав фото