Ліворадикальна афроамериканська соціалістична організація існувала в США з 1966 до початку 1970-х років. Виступала за права афроамериканців, їхню емансипацію, соціальні гарантії та проти расизму, у тому числі через озброєні патрулі самооборони. Детальніше про історію "Чорних Пантер" – читайте в програмі "Конфлікти" на 24 каналі.

Цікаво Таємні експерименти ЦРУ із наркотиками: "піддослідними кроликами" були психічно хворі люди

Расовий поділ населення

Однією із рис, притаманних повоєнній Америці, була расова сегрегація. Шанси на освіту, роботу, кар'єру напряму залежали від кольору шкіри. Навіть місця в громадському транспорті були поділені. Якщо ти білий – сідай де хочеш, якщо ні – для тебе задній ряд.

Згодом дехто почав розуміти, що це ненормально: обов'язки ділити порівну, а зручності й приємності робити залежними від кольору шкіри. Про це заговорили відразу після війни темношкірі ветерани.

Щоби заспокоїти протести в 1954 році Верховний суд формально заборонив сегрегацію в освіті. Скасував відокремлені державні навчальні заклади для темношкірих та білих. Але чим далі від Вашингтону на південь, тим більше ці закони ігнорувала місцева влада,
– розповів політолог Гліб Парфьонов.

Сегрегація була вершиною айсберга соціальної нерівності. Ситуація досягла точки кипіння під час кредитного буму в 1950-х. Якщо ти білий – узяти житло в кредит було простіше простого. Якщо ж ти мав інший колір шкіри – заселення в новий будинок перетворювалося на ходіння по муках.

Перші протести

1 грудня 1955 року в Монтгомері, штат Алабама, Роза Паркс відмовилася поступитись місцем білошкірому чоловіку. Її арешт викликав хвилю протестів та бойкот автоперевізників.


Роза Паркс / Фото "Вікіпедія"

У 1957 році на півдні протестантські спільноти почали виводити людей на вулиці. "Рух за громадянські права" очолив баптистський пастор Мартін Лютер Кінг. Його гасло – мирний ненасильницький протест у межах правового поля. Кінг вважав, що інакше, отримавши ярлик злочинців – чорні нічого не доб'ються.

Сидячі акції протесту

Sit-ins – спосіб протесту у вигляді сидіння. Уперше таку акцію зафіксували 1 лютого 1960 р. Четверо студентів із коледжу Північної Кароліни зайшли в бар у Грінсборо й сіли на місця для "білих". Їх відмовились обслуговувати. Але хлопці досиділи там до закриття. Наступного дня до бару знову навідались протестувальники, але тепер їх було більше.


Сидячі акції протесту / Фото rutgers.edu

Зазвичай усе закінчувалося плачевно. Білі викликали поліцію. Копи не церемонились і застосовували силу. Те чого не сподівались консервативні кола – це ріст популярності темношкірих після кожної нової розправи силовиків над ними.


Зазвичай застосовували силу / Фото Times

Боротьба за права темношкірих

Щоби змінити стереотип про невдячну чорну голоту, учасники акцій одягалися як до церкви: чоловіки в костюми й краватки, жінки – у святкові плаття і блузи. Рекомендація була одна – краватки накладні й замість сережок – кліпси. Образ молодих добре одягнутих сміливців, які стійко і стримано поводяться перед обличчям проявів відвертої ненависті діяв як магніт на американську молодь.

► Рух за громадянські права

У руху за громадянські права з'явилося багато прихильників і серед білих. Влітку 1963 правозахисні організації чорношкірих провели марш на Вашингтон, який об'єднав 250 тисяч людей. Там Мартін Лютер Кінг виголосив свою відомо промову: "У мене є мрія".


Марш на Вашингтон / Фото naacp

► Організація афроамериканської Єдності Малкольма Ікса

Але Рух Лютера Кінга був не єдиною організацією, яка боролась за права темношкірих американців. Наприклад, Організація афроамериканської Єдності Малкольма Ікса вважала й Кінга і його послідовників тюхтіями, які танцюють під дудку білих. Таким собі клапаном для спуску пари, який не має наміру реально щось змінювати. Як альтернативу Ікс проповідував силу й закликав виставити білим рахунки за час пригноблення.

► "Чорні пантери"

У жовтні 1966 року в Каліфорнії двоє темношкірих студентів Х'ю Ньютон й Бобі Сіл кинули монету, хто буде головою партії, яка вбере в себе все краще з методів і Кінга і водночас зможе показати зуби, як радив Малкольм Ікс. Свою організацію вони назвали "Чорні пантери".

Керівником організації ставав Бобі Сіл, а Х'ю Ньютон іменувався міністром оборони. Підняті до гори кулаки були їхнім символом готовності відстоювати своє силою.


Символ "Чорних пантер" / Фото pvamu.edu

Рух Black Power – об'єднував різноманітні групи афроамериканців, які так підкреслювали гордість свого походження при створенні політичних, культурних чи спортивних подій, а також просували цінності афроамериканців.

Проєкти "Чорних пантер"

Окрім протестів "Пантери ініціювали кілька соціальних проєктів.

Наприклад, в Окленді була відкрита школа для темношкірих із безкоштовними обідами для 150 дітей із найбідніших родин. А ще різні гуртки від танцювальних до курсів самооборони.

Цікаво Полювання за інтелектом: як вербували вчених Третього Рейху

Декалог Чорних пантер був сумішшю абстрактних тез із вимогами розв'язання конкретних проблем і була швидше маніфестом афроамериканців Америки. Двома словами боротьбу Пантер можна було б охарактеризувати як "за все хороше і проти всього поганого". На ділі – контингент був досить різношерстним – від кухарок і меценатів до тафгаїв, які вміли тримати удар під час штовханини із силовиками.

Гасла "Пантер":

  • "Відчепіться від нас!";
  • "Копи – свині".

Попри декларування вірності принципам Марксам і Мао Пантери шукали союзників у найрізноманітніших колах невдоволених владою. Великим плюсом була підтримка від акторів і музикантів, які часто бували на теле- чи радіоефірах.

Програма ФБР COINTELPRO

Поліція дуже швидко стала перед фактом, що з цими хлопцями дати раду самостійно не вдасться. Показовий виклик системі зробили з Пантер одного з основних опозиційних рухів тогочасної Америки. Настільки серйозним, що ФБР почало проти них брудну гру.

Програма COINTELPRO чорною плямою досі висить на репутації людиноцентристської системи, якою так пишаються Сполучені Штати. Адже загроза системі державної влади була не співмірна тим засобам, які проти цих осіб застосовували у ФБР.

В один момент виявилося, що "Чорні Пантери" ведуть паралельні переговори із країнами, з якими США воює.


"Зупиніть війну" / Фото media.npr.org

Ув'язнення "Чорних пантер"

Влада Північного В'єтнаму, який воював зі США, пересилала через Чорних Пантер листи до родичів американських військовополонених. В'єтнамці, також, обіцяли уряду США випускати американських полонених в обмін на звільнення з в'язниць заарештованих "пантер".

Наприкінці 70-х усе більше представників "Пантер" використовували свій авторитет руху для прикриття наркоторгівлі чи бандитизму. Лише 1969 року поліція арештувала за різні злочини 348 пантер. У в'язницях відбувалися й найбільші метаморфози представників пантер. Тоді ж "Чорні пантери" почали розколюватись на дрібніші організації. Якісь залишалися як соціальні проєкти, інші йшли в підпілля щоби вести нелегальний бізнес. ФБР підігрівало ворожнечу пантер із кримінальними темношкірими бандами.

Зрештою, 22 серпня 1989 року в лідера Пантер Х'ю Ньютона розрядили пістолет. Члени Чорної Партизанської Сім'ї помститися йому за відмову витягати когось із їхніх напарників з-за ґрат.

Зверніть увагу Нацистські вчені, які втекли в Америку: неочікувані факти про висадку людини на Місяць

На піку могутності до партії належали до 10 тисяч людей. пантери випускали газету накладом у 250 тисяч. Офіси Чорних Пантер були у 20 найбільших містах Америки. А "Партія Чорних Пантер" попри кримінальний слід потрапила до Національного музею громадянських прав. Їх часто називають найефективнішою революційною організацією темношкірих у 20 столітті.