Сміх чи сльози: як мозок керує нашими емоціями

Згадайте часи, коли ми могли з вами вільно подорожувати в будь-які найкрасивіші куточки світу. Згадайте мить, коли ви стояли в одному із найпрекрасніших місць далекої країни, опинившись у центрі старовинної площі, де кожен міліметр бруківки – витвір мистецтва, або споглядали дивовижні краєвиди з висоти пташиного польоту…

Рекомендуємо! Ви можете обійтись без Google: яка причина провалів у навчанні?

Чи усвідомлювали ви тієї миті, що відчуття, які вас переповнювали, які теплом і внутрішнім світлом розливалися по всьому тілу, були насправді активацією відповідної мережі нейронів, яка й давала відчуття щастя? Думаю, що ні.

Що таке емоції?

Ми не думаємо в моменти емоційного піднесення про те, що наші емоції спричинені електричними сигналами мозку, які призводять до миттєвостей горя чи щастя, смутку чи радості, відрази чи захоплення. Ми просто відчуваємо ті чи інші емоції.

Професор нейронауки в університеті Південної Каліфорнії, Антоніо Домассіо дав доволі практичне пояснення поняттю "емоції" – це сукупність автоматизованих дій, спрямованих на певний ефект, який матиме значення для регуляції життя.

Іншими словами, емоції потрібні для швидкого вирішення проблем без необхідності думати.

Не звично. Правда ж? Розберемося детальніше з природою емоцій?

1. Емоції визначають наші інтереси

Ми відчуваємо емоції до того, що викликає у нас інтерес.

Емоції прямо пов'язані з нашими інтересами – і в позитивному, і в негативному сенсі. Для мозку немає різниці між фізичними й соціальними аспектами наших потреб. І перші, і другі мозок оцінює однаково. Якщо те, що ми бачимо, чуємо, читаємо, куштуємо – відповідає нашим інтересами – позитивні емоції, якщо ні – тривога, стрес або страх.

Наш мозок ієрархічний, кора отримує "повідомлення" лише тоді, коли нам, на думку мозку, треба вжити якихось заходів. Емоції звертають увагу кори на те, чи не порушують наші інтереси – чи немає їм загрози.

Ознайомтесь! Контролюйте свою злість: як не стати заручником поганих думок

2. Емоції сигналізують про загрозу

І реальну і уявну. Лімбічна система мозку постійно шукає загрози нашому виживання, це визначальна функція мозку – забезпечити нам фізично виживання. Коли щось, на її думку, може стати загрозою виживанню, лімбічна система реагує. Наприклад, великий собака, який мчить на нас, або запах гнилого абрикосу – рівноцінні причини для того, аби лімбічна система сигналізувала про небезпеку – ми завмираємо, коли бачимо великого собаку, який мчить на нас, і відкидаємо абрикос, коли відчуваємо "гнилий" запах.

3. Емоції можуть бути помітними й абсолютно прихованими для зовнішнього світу

Деякі з емоцій, які ми відчуваємо, легко помітити в собі й інших через зміну міміки, фізичної пози, інтонації голосу, поведінки. Інші емоції запускають реакції організму, менш помітні зовні, – частота серцевих скорочень, артеріальний тиск і рівень кортизолу.

Соціальна взаємодія потребує від нас контролю "фасадних" емоцій – тих, які ми проявляємо через взаємодію з іншими: слідкувати за інтонацією, жестами, мімікою.
Проте куди важливішою (із точки зору розвитку емоційної компетентності) є навичка усвідомлення емоційних станів, які ми відчуваємо – чи то проявляючи назовні, чи утримуючи емоцію всередині.

Для розвитку емоційного здоров'я критично важливо навчитися відчувати емоції.

4. Емоції можна виміряти, почуття – ні

Існує різниця між почуттями та емоціями. Емоції – це короткий епізод скоординованих мозкових, вегетативних та поведінкових змін. Почуття – це триваліші реакції на вищому рівні, які забезпечують наші усвідомлення й уявлення про те, що фізично відбувається в наших тілах. Переживання емоцій базується на нашому індивідуальному досвіді, переконаннях та спогадах. Почуття є внутрішніми та суб'єктивними, їх не можна точно виміряти. Емоції фізичні, їх можна виявити, комбінуючи різні фізіологічні вимірювання – частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, міміка.

Замість висновків

З точки зору роботи нашого мозку, емоції не бувають позитивними чи негативними. Кожна із них – сигналізує про можливі загрози чи винагороди. Відповідно до того, що прогнозує мозок, ми відчуваємо ту чи іншу емоцію.

Емоціями керувати не можна. І не треба. Вони, емоції, надійні провідники в значимості тих чи інших понять для нас.

Не треба позбавлятися емоцій, а треба вчитися їх відчувати. Чим сильніше ми намагаємося позбавитись емоції, тим сильніше мозок опиратиметься тому. Для мозку емоції – детектор, який визначає загрози нашому виживанню.

Коли ми говоримо про керування емоціями, ми говоримо про вміння управляти станами, які спровоковані тими чи іншими емоціями. Це і є складовою емоційної компетентності – відчути емоцію, зрозуміти стан, усвідомлено перевести себе в "продуктивний" (залежно від мети) стан.

Цікаво! Простий рецепт щастя: як побороти стрес і не нашкодити серцю

Спосіб переживання емоцій базується на нашому індивідуальному досвіді, переконаннях та спогадах. Отже, чим різноманітнішим буде життєвий досвід і різні усвідомленні реакції, тим "дієвішою" буде база, із якої мозок обиратиме ту чи іншу емоцію у відповідь на той чи інший тригер.

Джерело: Facebook