Чому в "Опоблоці" стався розкол, і які його можливі наслідки, розбиралися журналісти сайту "24".

Спроба №2

На початку року ЗМІ повідомляли про можливий розкол фракції "Опоблок" на дві частини. Одна повинна була орієнтуватися на олігарха Ріната Ахметова і його партнера Бориса Колеснікова, і загалом до неї мало увійти 24 депутати, серед яких Добкін і Новинський (Обох позбавлено депутатської недоторканності через відкриті кримінальні провадження – "24"). 19 парламентарів повинні були залишитися під керівництвом нинішнього голови фракції Юрія Бойка і екс-глави адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна.


Добкін і Новинський розпочали свою політичну гру

Як зазначали тоді експерти, головні причини розколу – різні бізнес-інтереси спонсорів партії, а також протилежні погляди на подальший розвиток політсили. Зокрема, умовна група Ахметова виступала проти проведення дострокових парламентських виборів. Водночас, більш радикально налаштована група Бойка-Льовочкіна, за якою, як вважають спостерігачі, стоїть Кремль, наполягає на проведенні дострокової кампанії.

Втім, або це були лише чутки, або ж у партії знайшли аргументи для того, щоб і далі залишатися єдиною силою. Свого часу саме монолітність і вміння не виносити на загал внутрішні суперечки сприяли тому, що Партія регіонів утримувала і нарощувала свої рейтинги, на відміну від націонал-демократичного табору, який через чвари постійно коловся.

Публічний вихід Михайла Добкіна не лише із фракції, а й з партії – підтвердження того, що в "Опоблоці" є серйозні суперечності. Одіозний екс-губернатор Харківщини прийняв таке рішення, тому що обурений голосуванням за судову реформу представниками "Опоблоку", яку підтримали 20 з 43 депутатів, серед яких і лідер фракції Юрій Бойко. Михайло Добкін і один з інвесторів фракції Вадим Новинський проголосували проти. Новинський заявив, що всередині "Опоблоку" назріває внутрішня опозиція.

"Я висловлюю свою незгоду з дією частини народних депутатів від фракції "Опозиційний блок", з керівництвом нашої фракції і оголошую про те, що ми разом зі своїми колегами, однодумцями, які не голосували за цю судову реформу або голосували проти неї, будемо створювати платформу опозиційну всередині "Опоблоку", – наголосив Вадим Новинський.

Не виконав своєї ролі і втрачає рейтинги

Як зазначає директор аналітичного центру "Політика" Микола Давидюк, "Опоблок" давно тріщить по швам і вже рік, як хоче розділитися. Різні олігархічні групи, які хочуть бути домінуючими, його розривають. Партія навіть з'їхала зі спільного офісу. На думку політолога, законсервувавшись у рамках цього блоку, екс-регіонали почали втрачати виборців. При цьому вихід із фракції Вадима Рабіновича, який створив власну партію "За життя", показує, що виходити з "Опоблоку" вигідніше, ніж туди вступати.

Зараз Рабінович має свою партію з певним рейтингом. Хтось в "Опоблоці" йому заздрить і не проти повторити такий міні-успіх. До того ж в Опоблоці відчувається політична атрофія м’язів. Вони не працюють як партія, не виходять "у поля", тримаються на олігархічних і проросійських домовленостях. Тому такі, як Рабінович, можуть легко забирати його електорат,
– вважає Давидюк.

Вихід з партії Добкіна, за його словами, цілком може бути пов'язаний з тим, що він хоче розпочати свою політичну гру.


"Опоблок" не виконав ролі московських "миротворців"

Директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко переконаний, що "Опоблоку" абсолютно байдуже до голосування по судовій реформі. Як говорить експерт, "Опоблок" отримує інструкції з Москви і формувався як проект так званих "миротворців", які б мали просувати позицію про швидке припинення війни за рахунок здачі Криму і Донбасу.

Час минув, і "опоблоківці" не виконали свою роль. У них немає особливого авторитету в суспільстві. Набирає сили інша тенденція – лівоцентризм і соціальна демагогія. По електорату "Опоблоку" активно топчеться легендарний Рабінович. "Опоблоку" терміново треба міняти політичне обличчя. Коли дуже багаті люди, які люблять Кремль, раптом переживають за напівзлиденне населення східної України, це не дуже переконливо,
– наголошує Небоженко.

Справді – літнє соцопитування в Луганській і Донецькій областях, проведене Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, демонструє, що за "Опоблок" готові голосувати 12% виборців серед тих, хто визначився. Такі показники не можна порівнювати з рівнем популярності, який раніше на сході мала Партія регіонів. Досить очевидно, що мешканці східних районів втратили довіру до Партії регіонів та її спадкоємців, і перебувають в пошуках інших, більш ближчих до них політичних сил.

"Опоблок" підігрує владі, щоб здобути її прихильність, але розкол неминучий

Микола Давидюк зазначає: "Опоблок" ніколи не був опозиційним і завжди підігрував владі. Фракція, зазначає він, завжди голосує з владою в трьох напрямках: прокуратура, суди і бюджет. За його словами, ті члени "Опоблоку", в кого менше кримінальних справ, чи вже їх закрито, або ж з доказовою базою на користь нардепа, відчуває себе спокійно. А інші голосують за владу, щоб здобути її прихильність.

Фірташ і Ахметов мають свій місток довіри з Порошенком. Кожен має свої власні політичні і бізнес-проекти. У них різне бачення і різна залежність від Москви. І різний рівень стосунків з Юлією Тимошенко. В одного краще, в іншого гірше. Одні більше чекають виборів і перерозподілу влади. Інші – стабілізації і консервації того, що зараз є,
– підкреслює експерт.

Водночас, на переконання Давидюка, це ще не розкол. Тому що від розпаду "Опоблок" утримують два фактори. Перший – проросійські корені. Їхній фінансовий фундамент, говорить він, закладений у Кремлі, і ними ляльководять із Москви. Другий – олігархічна порука.


Кому підігрує сьогодні екс-глава адміністрації Януковича Сергій Львочкін?

На думку Віктора Небоженка, проблема "Опоблоку" фундаментальна: два фінансування і два підходи. І зараз мова йде про його політичне майбутнє.

"Опоблок" або, як раніше, підтримуватиме ідеї фактичної передачі Донецька, Луганська і Криму Росії. Або спробує сісти на ліву демагогію, яку експлуатує Рабінович. Ахметов більше орієнтований на місцеві рішення і говорить про миротворчі позиції. Інша група прекрасно розуміє, що треба щось робити з соціальною проблематикою, якою "Опоблок" абсолютно не займається. Але це все одно закінчиться розколом,
– підкреслює Небоженко.

На переконання Миколи Давидюка, розкол "Опоблоку" – це повернення до демократичного політичного процесу на східному електораті.

"Буде не один "Опоблок", а п’ять партій. Схід, на відміну від центру і заходу, постійно мав дві партії – "регіоналів" і комуністів. І ці партії завжди були проросійськими через олігархічний консенсус. Донбас затужив за власними політичними партіями. Сьогодні через війну олігархічні впливи там багато в чому зруйновані. І починає відновлюватися політичний процес", – вважає Давидюк.

Читайте також: Розлучення "Опозиційного блоку": чи розпадеться фракція екс-регіоналів