Взимку люди могли просто замерзнути. Як все почалось.

– Коли закінчився Майдан, я втратив роботу. Одного вечора мені зателефонували і запропонували роботу у Львівській освітній фундації. Єдине, що я спитав: що ми будемо робити. Одна з тез, яка мені запам’яталась: ми будемо працювати з молоддю на Сході України.

Читайте також: Історія росіянки, яка змінила громадянство та захищає Україну на Донбасі

– У липні 2014 року (два тижні після звільнення Краматорська) наш тодішній директор Віталій Кокор запропонував поїхати на Схід в Краматорськ. Подивитися, що там відбувається. Нас зустріли друзі і зробили невелику екскурсію. Ми побачили, що таке Краматорськ після війни. Ми побачили зруйновані будинки.

– Ми почали відбудовувати найбільш постраждалий будинок, який був у Краматорську. Правильніше сказати, реставрувати. Готували помешкання до зими. Це був вересень, і ми розуміли, що зима близько. Там, де побиті вікна чи немає балконів – люди могли просто замерзнути.

краматорськ
Квартири у Краматорську після дій окупантів

Пані Світлана. Це був розрив шаблонів.

– У Краматорську ми нікого не знали окрім декількох друзів. Щоб зайти у 9-поверховий будинок, треба було мати хоч якісь контакти. Одна з перших погодилася пані Світлана. Вона погодилась, щоб до неї приїхали волонтери зі Львова і зробили їй якийсь ремонт. Це був розрив шаблонів, коли в Краматорську працює жорстка пропаганда (проросійська – 24 канал), а тут зі Львова приїжджають і роблять ремонт.

Те, що пані Світлана нас годувала всілякими варениками, борщем – це одна історія. Інше, коли ми почали розпитувати, звідки вона родом. Вона розповіла, що родом із села біля Краматорська. Вона прекрасно говорить українською мовою. Були такі вечори перед від’їздом, коли ми розговорились та почали співати українських пісень. Було враження, що ми сидимо десь у Львові.

волонтери у краматорську
Пані Світлана

Місцева молодь. Справжня команда.

– Перша група наших волонтерів складалась з 20 людей. Якщо порівнювати із сьогоденням, то зараз нас приїжджає півтори тисячі за рік. Тоді ми розуміли, що незнайомих буде складно запросити. До того ж, трохи боялися, адже це була відповідальність (відповідальність за волонтерів у зв'язку з війною на Донбасі – 24 канал). Ми чули постріли, недалеко від нас були блокпости.

Читайте також: Там було пекло, в повітря злітали танки, – військовий розповів, як починалася війна на Донбасі

– Тоді, фактично, ми запрошували тільки наших друзів і родичів. На перший табір приїхав мій брат зі своїми одногрупниками. За той час нам вдалося відремонтувати 22 квартири.

БУР волонтери краматорськ
Під час першого заїзду волонтери відремонтували 22 квартири у Краматорську

Кожного вечора ми запрошували місцеву молодь до нас. Зрештою, вийшло так, що нас було 20 зі Львова, і 30-40 – місцевих. Ми палили ватру. Співали українських пісень. І це все в центрі Краматорська, який тільки два місяці тому був звільнений від окупантів.

– Перед нашим від'їздом вони прийшли і сказали: слухайте, давайте щось робити далі, у нас такий колектив, однак ми не маємо де збиратися. Ми їм сказали шукати якесь приміщення, де його орендувати. Так і створилась ідея створення молодіжного центру. Вони знайшли приміщення в самому центрі Краматорська. Місцева молодь і підприємці поприносили нам меблі, техніку. Перший молодіжний центр було створено.

волонтери краматорськ
Волонтери зі Сходу та Заходу у Краматорську разом відпочивають біля ватри

Прилітають залпи, СБУ просить поїхати – ми залишаємось.

– Рік, як Краматорськ було звільнено. Білий день. Прилітають залпи в центр міста. Дуже багато людей постраждало. Дуже багато військових загинуло. Нам друзі з СБУ кажуть: хлопці, пакуйте речі, треба їхати.

Читайте також: Батько майданівця Устима Голоднюка розповів деталі вбивства сина: зворушливе відео

– Ясно, що ми здружилися з місцевими. І тут такий момент, що треба їхати. В нас у голові був бардак. Ми розуміли: якщо поїдемо, то все що ми говорили протягом року – що ми друзі і підтримуємо один одного – стане реальним "кидаловим". Ми залишаємось. У той вечір у Краматорську у вільній хаті нас ночувало десь людей 50.

Це був шквал емоцій. Про небезпеку волонтерства у Краматорську.

– Зараз я вже розумію, що вже би не поїхав так. У нас були такі моменти, коли говорили, що наша вільна хата замінована. Приїжджали сапери, перевіряли – виявлялось, що все нормально.

Я собі тепер думаю: в нас нічого там не було. Ніякої охорони. Ми поїхали туди, бо був величезний шквал емоцій. Ми розуміли, що це потрібно робити. Коли ми вперше їхали в Краматорськ, наші мобільні номери десь пробилися, і нам видзвонювали-погрожували півночі "Вы приедете в Краматорск, мы вас встретим и убьем"

Новий проект. Майстерня і допомога малозабезпеченим.

– Ідея створення майстерні виникла ще в 2015 році, коли я навчався у Львівській бізнес-школі. На той час я розумів, що хотів створити майстерню з виготовлення меблівє. Це як одна частина. Інаша частина – це мав бути коворкінг, де люди після роботи могли б прийти і попрацювати руками.

БУР коворкінг
Андрій Левицький у майстерні

БУР коворкніг
20 % доходу майстерня віддає на блогочинність

– Тоді я вже розумів, що майстерня не буде чистим бізнесом. Це буде соціальний бізнес. Я розумів, що заробляючи кошти, ми можемо допомагати комусь. 20 % чистого доходу ми віддаємо на благодійність. Ми передаємо ці кошти на проект "Добрий сусід". Цей проект спрямований на допомогу сім’ям, які опинилися в кризі (багатодітні, малозабезпечені сім'ї). Волонтери приїжджають на декілька днів і допомагають з ремонтом і облаштуванням.

волонтери бур
Волонтери приходять та допомагають з ремонтом чи облаштуванням помешкання

Мені дуже не подобається, що в нашій країні є такий підхід до роботи: "О, Боже, вже нарешті п'ятниця, можна відпочити". Я цього дуже не люблю. Кожен з нас повинен розвиватися і рухатися. Як підсумок, кожному з нас потрібно працювати у своїй сфері якнайкраще.