Чому Лукашенко вдається до таких кроків, і яку відповідь повинна дати Україна, – в матеріалі сайту "24".

Ексцес виконавця і гра в російську рулетку

Нагадаємо, в Білорусі правоохоронці затримали кореспондента "Українського радіо" Павла Шаройка за підозрою у шпигунстві. Крім того, радника української дипмісії в Білорусі Ігоря Скворцова оголосили персоною нон-ґрата. Білоруські ЗМІ повідомили, що під час допиту Шаройко нібито зізнався, що є "кадровим українським розвідником" і буцімто під прикриттям працював кореспондентом у Мінську. В Україні ці заяви назвали нісенітницями. Але це не перший випадок затримання наших співгромадян на території північного сусіда. Влітку в Білорусі зник громадянин України Павло Гриб. Хлопець поїхав на побачення з росіянкою до Білорусі, а через тиждень його знайшли у Краснодарському СІЗО. У Росії 19-річного хлопця звинувачують у тероризмі.

Читайте також: Затримання українського журналіста у Білорусі: в мережі з'явилось відео допиту


Павла Шаройка і Павла Гриба викрали російські спецслужби в Білорусі?

На переконання політологів, Лукашенко все менше керує ситуацією у власній державі. Особливо армією і спецслужбами, які фактично куруються російською ФСБ і Кремлем безпосередньо. На думку директора центру суспільно-інформаційних технологій Валерія Димова, маємо справу з так званим ексцесом виконавця.

Перетинаючи кордон з Білоруссю, а тим більше з Росією, треба розуміти: кожен грає в так звану російську рулетку. Тому що якомусь черговому капітанчику може захотітися вислужитися, показати свою імперськість. Капітан хоче стати майором, а майор – підполковником. І вони в цій спільній державі шукають собі такі можливості,
– наголошує Димов.

Як вважають фахівці, такі дії щодо українців не вкладаються в логіку Лукашенка. За словами директора аналітичного центру "Політика" Миколи Давидюка, з точки зору політичної логіки президент Білорусі цього б не робив.

"Лукашенко приїжджав у цьому році двічі в Україну і просив поновити з нами колишні обсяги товарообороту, допомогти йому в протистоянні з Путіним. Лукашенко намагається реформувати свою армію, щоб змінити вектор з головного ворога НАТО – на Росію. Однак Путін має більший вплив на білоруську армію, суди і дипломатичні служби, ніж Лукашенко", – зауважує Давидюк.

Валерій Димов також зазначає, що Лукашенку не вигідне затримання українського журналіста.

Навряд чи Лукашенко безпосередньо давав санкцію на затримання українця Павла Гриба та журналіста Павла Шаройка. Російському ФСБ-шнику наплювати на Лукашенка, тому що його головний куратор – Путін. А провокації вигідні Путіну. Конфлікти між Україною і Білоруссю створюють новий фронт для нашої держави і напрямок для удару,
– наголошує Димов.

Путін став бити по Україні чужими руками

На думку Миколи Давидюка, Кремль змінив тактику і стратегію. Москва перестала бити по Україні напряму, а робить це виключно чужими руками. Зокрема – Польщі, Угорщини, Білорусі. Незабаром у цьому списку може опинитися Сербія.

Путін шукає п’ять-десять країн в Європі, які б стали за наймом ворогами України. А Кремль грав би в свою улюблену гру: "шкода, що ви в Києві не праві, але ми вам допоможемо". Таким чином Путін намагатиметься заганяти Україну в лоно "русского міра". Багато маргінальних політиків у Польщі, Угорщині, Білорусі готові бути використаними Путіним,
– говорить експерт.


Путін залучає до гібридної війни європейських сусідів України

З іншого боку, як зазначає Давидюк, Путін хоче зберігати токсичний статус Лукашенка в Європі, якого, до речі, запросили в Брюссель. Але негативні дії Білорусі щодо українців, білоруських журналістів, активістів, опозиціонерів можуть призвести до того, що візит скасують.

Тобто, крім вендети Україні чужими руками, у Путіна може бути ще одна мета – залишати Лукашенка токсичним для Європи і в ролі "принеси-подай" – для президента РФ. Лукашенко затримує українських громадян, потім їде в Москву, йому списують мільярд боргу за газ, і продовжується стара кремлівська пісня про братні народи,
– вважає Микола Давидюк.

Механізм затримання українців у Білорусі фактично не викликає сумнівів, що операцією керували російські спецслужби. Практично це один в один схоже на затримання українського журналіста Романа Сущенка в Росії або українця Євгена Панова в анексованому Криму, яких звинувачують у шпигунстві і тероризмі. Путін, так би мовити, долучив Лукашенка до процесу збільшення українських заручників з політичних мотивів і з огляду на методи ведення гібридної війни. Президент РФ намагається, з одного боку, показати Заходу, що українські диверсанти повсюди. З іншого – це гарна картинка для розігрування електоральних настроїв у Росії, де розпочинаються президентські вибори. Гра в шпигунів – дієвий спосіб для підвищення рейтингів і відволікання уваги від соціально-економічних проблем Росії.

Що робити Україні?

Чому Лукашенко не хоче вийти з цього російського сценарію? В нього немає сили чи бажання? Білоруський "бацька" багато років намагався ходити між крапельками у відносинах з Путіним. В лютому Лукашенко демонстрував праведний гнів після того, як Росія без будь-якої згоди Мінська встановила з Білоруссю прикордонний режим. Як заявив тоді Лукашенко, глава ФСБ, який формально ухвалив рішення, "одним розчерком пера" перекреслив міждержавну угоду між Білоруссю та РФ щодо кордону. Адже таких зон між країнами не було з 1995 року, коли Росія і Білорусь об'єдналися в Союзну державу. При цьому глава Білорусі сказав тоді, що Росія "штовхає ці договори у хвіст і в гриву".

Крім того, президент Білорусі, в чиїй столиці проходять переговори по врегулюванню конфлікту на Донбасі, спробував використати цей майданчик для налагодження стосунків з Європою. Частково йому це вдалося. Зокрема, останнім часом представників Білорусі запрошують до ЄС. Особисті санкції щодо деяких білоруських чиновників були пом’якшені. Білорусь веде переговори з МВФ. А нещодавно в Білорусі був засуджений бойовик, який воював у "ДНР".

Та не треба перебільшувати добрі наміри Лукашенка. За цими начебто сусідськими кроками було голосування делегацією Білорусі в ООН проти резолюції щодо прав людини в анексованому Криму. У вересні в Білорусі відбулися спільні з Росією військові навчання "Захід-2017", що було нічим іншим, як відпрацьовуванням сценарію масштабної війни з Україною і НАТО. Апогеєм "дружніх" намірів Лукашенка стали затримання за командою ФСБ Росії українських громадян.


Можливо, досить слухати Лукашенка?

Водночас експерти вважають, що Україні не варто "вестися" на такі провокації, адже саме на це і розраховує Путін.

Україні важливо чітко відповідати, наводити факти, але не йти на емоції. Якщо ми пересваримося з усією Європою, стратегія Путіна спрацює. І ми будемо в ізоляції і єдиний, хто нас чекатиме з широкими обіймами і автоматом Калашникова – Росія. Треба пройти тонко, не втративши незалежність і суверенітет. А головне – союзників і партнерів,
– підкреслює Микола Давидюк.

Валерій Димов також наголошує: не можна залишати Лукашенка сам на сам з Путіним. Тоді в нього взагалі не буде ніякого поля для маневру, а це ще гірша ситуація, ніж сьогодні.

"Ми не можемо з Білорусі створювати собі ворога. Лукашенку не вигідно втрачати залишки своєї суб’єктності. Мінськ – це не Берн чи Цюріх під час Другої світової. Але іншого немає. Тому і майданчик ООН, ОБСЄ, і Мінськ – треба використовувати всі ці можливості", – підкреслив Димов.

Однозначно, що офіційний Київ повинен не лише висловити ноту протесту Мінську, а й донести до західних партнерів докладно всю інформацію щодо дій Білорусі по відношенню до України. Принаймні, дзеркальна відповідь Києва – Україна вислала дипломата посольства Білорусі через справу Павла Шаройка та оголошення персоною нон-грата Ігоря Скворцова – правильна.

Та цього не достатньо. По суті, Лукашенко підключився до гібридної війни Росії і вже не приховує цього. Треба виробити дієві механізми протистояння. Як політичні, так і економічні. Інакше Україна отримає ще один фронт.

Читайте також: Сварка Лукашенка з Путіним: чаша терпіння переповнилась?