Ця історія почалась із того, що 21 травня восьмеро друзів поїхали відпочити на рибалку. Всі – брали участь у війні на Донбасі. Познайомились у батальйоні імені генерал-майора Сергія Кульчицького та підтримували приятельські стосунки після того, як вийшли з лав батальйону. Деякі з них – лишались чинними військовослужбовцями Національної гвардії. 24 канал розповідає більше про резонансну справу.

Важливо Бійня на Житомирщині: ким насправді були жертви масового вбивства

Рибалити поїхали на Житомирщину. Там біля села Новоселиця є ставок, з орендарем якого – Анатолієм Захаренком – вони приятелювали давно. Захаренко перетворив ставок на місце відпочинку. Гвардійці активно долучались до того, аби допомогти йому розвиватись. Самі туди на відпочинок приїжджали роками, часом навіть разом із родинами та радили це місце усім знайомим.

Також зверніть увагу Був тверезий і усвідомлював свої дії: результати судмедекспертизи стрілка з Житомирщини

Ця історія закінчилась найстрашнішим вбивством цього року: в ніч проти 22 травня Захаренко розстріляв відпочивальників із власної мисливської рушниці. Одному з чоловіків вдалося втекти з місця події та повідомити правоохоронців. Інші семеро були вбиті. Частина з них – уві сні.

Хто загинув внаслідок стрілянини:

  • Боєць батальйону Кульчицького Владислав Мамиченко (псевдо "Мамик");
  • Боєць батальйону Кульчицького Андрій Москалець ("Мальок);
  • Боєць Бригади швидкого реагування та ветеран батальйону Кульчицького Віталій Вульчин ("Розстрига");
  • Ветеран батальйону Кульчицького Володимир Купріянов ("Фін");
  • Ветеран батальйону Кульчицького Ескендер Османов ("Ескендер");
  • Ветеран батальйону Кульчицького та волонтер Роман Ханенко ("Гедзь");
  • Ветеран батальйону Кульчицького Олександр Білоус ("Білий").

Захаренка затримали та взяли під варту. Під час обрання йому запобіжного заходу він заявив, що причиною вбивства стала суперечка.

Більше про це Масовий розстріл військових та волонтерів на Житомирщині: справу передали до суду

Від самого початку ця історія обросла чутками та вигадками, які досі циркулюють соцмережами.

Що зараз відбувається із цією справою та як на неї впливають плітки – з’ясував 24 канал.

Слідство завершилось і справу передали до суду. Всі експертизи, які були призначені на стадії досудового розслідування, проведені. Всього їх у справі призначили понад 80.

Зараз досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчено. Слідчий склав обвинувальний акт, який затвердив прокурор. Обвинувальний акт направлено до суду. Справа буде розглядатись у Богунському районному суді Житомира. На мою думку, доказів винуватості достатньо, але остаточне рішення має прийняти суд,
– розповів 24 каналу представник родин постраждалих Андрій Черномаз.

З того, що зараз відомо напевне: Захаренко був тверезий, при здоровому глузді і повністю усвідомлював, що саме він робить. Це означає, що він є осудним.

Відомо, що під час першого слідчого експерименту підозрюваний відмовився співпрацювати зі слідством. Експеримент був проведений лише після того, як у Захаренка з'явився адвокат і була розроблена лінія захисту.

Про те, що він лише захищався, Захаренко заявив ще під час обрання запобіжного заходу.

Це був самозахист. Якби в мене не стріляли, я б не відкривав вогонь. Я нікого не збирався вбивати, я не вбивав нікого раніше, і тим паче не хотів цього разу… Їх було 8 чоловік, а я був сам, та ще й вночі. І тим паче я не переховувався, я викликав ДБР, повідомив в органи. Я сидів і чекав. Приїхали органи, я підійшов, поклав рушницю на капот і все. Я міг би не повідомляти, я міг втекти. Але я цього не зробив, тому що я чесна людина, – сказав він.

Всі чутки та плітки, які виникали навколо справи, захист намагається використати на свою користь.

Всі вони зводяться до двох тез: військовослужбовці приїхали помститись або військовослужбовці приїхали "рейдернути" ставок.

Перша версія – про самозахист. Компанія військовослужбовців приїхала помститись Захаренку за затримання поліцейського-хабарника.

У день, коли відпочивальники приїхали на ставок, Захаренко брав участь у спецоперації із затримання начальника Попільнянського відділення Нацполіції Руслана Мшанецького.

Мшанецький вимагав хабар у орендатора ставка – 10 тисяч гривень на місяць. Захаренко платити відмовився, і звернувся до управління внутрішньої безпеки поліції. Правоохоронці розробили план для затримання корумпованого поліцейського. І 21 травня, коли Мшанецький приїхав до ставка, аби отримати гроші, його затримали оперативники управління внутрішньої безпеки Нацполіції спільно зі слідчими Державного бюро розслідувань.

Після успішного завершення спецоперації Захаренко приєднався до застілля відпочивальників.

Виходячи із заяв, які ширились мережею, відпочивальники приїхали мститись саме за це затримання. Мовляв, вони, як гвардійці, які підпорядковуються МВС, хотіли "відмазати" свого та планували натиснути на Захаренка, аби він відкликав свою заяву.

Але.

По-перше, ця версія неправомірна. У такій статті як хабар, забрана заява ні на що не впливає – закон просто не надає такої можливості.

По-друге, у той момент, коли правоохоронці документували затриманого хабарника, гвардійці уже відпочивали на тому ж ставку та навіть не здогадувались про всю цю спецоперацію. Крім того, технічно довести, що гвардійців хтось викликав, доволі просто. Вони мали якось дізнатись і про спецоперацію, і про те, що Захаренко до неї причетний. Однак таких доказів, наскільки відомо, поки що немає.

По-третє, затримання корумпованого поліцейського начальника і вбивство – це дві не пов’язані між собою події та, відповідно, два різних кримінальних провадження. Одне – щодо факту хабарництва – розслідується в ДБР, інше – за фактом вбивства – поліцією. Якби між цими подіями був доведений зв'язок – два провадження були б об'єднані в одне.

Друга версія – про рейдерське захоплення. Компанія військовослужбовців приїхала до Новоселиці аби захопити ставок та пов'язаний із ним успішний бізнес.

Але.

По-перше, ця версія, яка стала дуже популярна у перші дні після вбивства, була розповсюджена ботом у соцмережах. Після того, як її доволі активно підхопили проросійські ЗМІ, сторінку, яка стала першоджерелом інформації, видалили.

По-друге, рейдерські захоплення не супроводжуються шашликами, рибалкою та застіллям, до якого запрошують власника бізнесу, який збираються захопити. На таких захопленнях все відбувається швидше, динамічніше та жорсткіше.

Цього ми не дізнаємось.

Після повернення зі спецоперації Захаренко приєднався до компанії друзів за столом. Згодом шестеро з відпочивальників пішли спати. Двоє – Ескендер Османов та Андрій Москалець – лишились за столом в альтанці із Захаренком. Якщо дійсно стався якийсь конфлікт, то він відбувся між ними трьома.

Але свідків цьому немає. Є лише підозрюваний. Обидва чоловіки, з якими він, гіпотетично, міг конфліктувати, загинули першими.

Захаренко задля свого захисту може висувати будь-які версії того, що сталось. Закон дозволяє захисту наполягати на будь-якій версії подій, якою б неправдоподібною вона не була. Відповідальність за надання неправдивих свідчень у суді несуть всі, крім обвинуваченого.

Ярослав (псевдо "Чак") – один з бойових побратимів вбитих, які провели власне розслідування подій, – вважає, що причина трагедії – людська психологія та фатальний збіг обставин.

Захаренко, за його словами, важка людина із непростим характером.

Він жив у тайзі, був досвідченим мисливцем, який білку бив в око. Для нього натиснути на курок – як для вас ложкою каву помішати. Є однозначна інформація, що він мав судимість. Відомо, що раніше стався нещасний випадок: одна його дитина з рушниці вбила іншу його дитину. Якою би суворою не була людина, така трагедія не могла не залишити сліду,
– розповів він.

У цей день Захаренко став учасником непересічної події: спецоперації із затримання хабарника. Якби вона провалилася, то місцевий поліцейський начальник ґрунтовно зіпсував би життя і самому Захаренку, і його сім'ї. Участь у такому заході, щонайменше, дає привід переживати. І такий вир емоцій не може просто так минути.

Враховуючи всі особливості характеру підозрюваного, його складне минуле та емоційне напруження після участі у спецоперації, у той день він, за версією побратимів, перетворився на бомбу уповільненої дії, яка могла вибухнути будь-якого моменту. Постраждати від неї міг хто завгодно: члени родини, сусіди, односельчани. Так сталось, що постраждали атовці.

Коли людина перебуває у такому збудженому стані, конфлікт може статись через найменшу дрібницю – хтось не так подивився і він вибухнув. Убив перших двох. Потім зрозумів, що зараз прокинуться ще шестеро. Він міг би утекти, його б навряд чи хтось знайшов. Але спрацював інстинкт мисливця: він напав. Якби одному з хлопців не вдалося втекти та викликати поліцію – ніхто б навіть не довів, що хлопці там були,
– пояснив Ярослав.

За його словами, сімох добре підготовлених ветеранів вдалось вбити тільки через те, що нападу ніхто не очікував: вони не сиділи всі разом, не відчували жодної небезпеки.

"У них була при собі власна зброя, зареєстрована згідно з законом. Знаючи їхній рівень підготовки, якби хлопці дійсно у нього стріляли, як стверджує Захаренко, вони би у нього поцілили. Крім того, вирушати на скоєння злочину із власною зброєю, яка вказує на її власника, м’яко кажучи, нерозумно", - сказав Ярослав.

"Підготовлених бійців вбив не звичайний дядько з берданкою. Це був мисливець, який з дитинства звик до зброї. Він був у максимально виграшній ситуації. Він тримав смертоносну зброю, яка розрахована на вбивство великих тварин. Мав мисливський калібр, який моментально нейтралізує людину больовим шоком, просто влучивши хай навіть у руку", - пояснив він.

При цьому час, як наголосив він, підозрюваний грав проти сплячих бійців. Для того, щоб спросоння збагнути, що відбувається, їм потрібен був час. Захаренку ж, аби дійти від місця вбивства перших двох до будиночка, де спали інші, потрібно було кілька секунд.

Він усьому селу хвалився, що рушницю перезаряджає за 2-3 секунди, і готовий на пляшку горілки з ким завгодно з цього приводу закластись. Їх залишилося шестеро. Це всього 3 перезарядки. Хлопці спали. Прозвучали два хлопки. Прокинулися. Включили світло. Вони були в гостях у друзів, почувались безпечно. Вони спробували збагнути, що це було. І не встигли – почались смертельні постріли. Поки вилізли зі спальників – їх лишилось уже четверо. Стрілець вів вогонь з вулиці, з темряви, вони були всередині, в освітленому вікні, як мішені. Щоб зорієнтуватися потрібен час. А його у них не було,
– пояснив Ярослав.

При цьому тому єдиному учаснику події, який вижив у цій бійні, врятуватись допомогли випадок і загострене відчуття небезпеки: він вискочив, поки Захаренко відійшов у темряву, щоб перезарядитися, відбіг. Підозрюваний не одразу зрозумів, що хтось втік – нестачу підрахував вже потім.

Також звернуть увагу Добивав через вікно: нові моторошні подробиці масової стрілянини на Житомирщині

Надалі Захаренко їздив по селу і шукав того, хто вижив. Не думаю, що він шукав його, аби надати психологічну допомогу. Він розумів, що це - єдиний свідок. Тому Захаренка, крім усього іншого, обвинувачують ще й у замаху на вбивство,
– додав він.