Як це працює


Засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську джерело: 5 канал

Переговори про обмін українських заручників проходять на базі Тристоронньої контактної групи у Мінську. Офіційно туди входять представники України, зокрема Леонід Кучма та Ірина Геращенко, як представник президента, а також неофіційно Віктор Медведчук, представник Росії Борис Гризлов та Мартін Сайдік із ОБСЄ. Але списки обміну узгоджуються у гуманітарній підгрупі, куди також входять представники самопроголошених республік "ЛНР" та "ДНР".

Читайте також: Обмін закінчився, звільнено усіх 74 українців, – Луценко

Поки триває російська війна проти України, процес звільнення українських заручників з полону терористів та російських тюрем буде нескінченим, і вряди-годи використовується росіянами для показової гуманності.

У 2014 році українських заручників нараховувалося біля 3 тисяч осіб. За три роки вдалося звільнити близько 2 тисяч українців.

За інформацією генерал-майора СБУ у відставці Василя Вовка, також скоротилася і кількість пропалих безвісти – від 3 тисяч до 500 людей.

Читайте також: Медведчук повідомив деталі другого етапу обміну полоненими

Зараз, за останніми даними СБУ, на непідконтрольних територіях незаконно утримуються близько 170 українців. Міністр закордонних справ Павло Клімкін заявляв про 38 українських політв’язнів у Росії.

Цифри постійно уточнюються – у бік збільшення. На думку військових, щонайменше третина осіб, яких вважають зниклими безвісти, можуть залишатися живими.

З українського боку звільненням заручників займаються на Банковій, у той же час, результат забезпечує спільна робота всіх силових органів: більшість з тих, кого хочуть отримати бойовики взамін, перебувають під слідством в СБУ, долю їх вирішують у Генеральній прокуратурі, є також окремі провадження у поліції.

Не шукайте конкретних прізвищ тих, хто керує процесом, на жаль, в Україні такої людини немає. Керують обміном з Адміністрації (Президента – 24),
– наголошує Вовк.

Складнощі з обміном


Звіряння списків перед обміном, на фото Валерія Лутковська. Фото: Facebook Ірини Геращенко

У Міністерстві оборони неофіційно пояснюють, що затягування зі звільненням заручників, пов'язані з кількома факторами. Зокрема – з позицією бойовиків, які пропонують українській стороні звільнити засуджених, які не пов’язані із сепаратизмом.

Україна займає позицію, що такі особи не підлягають обміну. Такі люди з’явилися в останньому списку зі 600 осіб, який отримала українська сторона у вересні 2016 року. За інформацією російського видання “Новая газета", також там опинилися близько 30 громадян Росії, які звинувачуються в тероризмі. Це далеко не всі росіяни, затримані в Україні.

Всі прізвища тих, кого збирається звільняти Україна не розголошується. Однак відомо, що в останньому обміні 306 на 74 немає злочинців, засуджених за іншими статтями, крім "сепаратизм".

Читайте також: ЗМІ оприлюднили перші імена заручників, яких прийняла Україна

Прагнення бойовиків включити ширше коло осіб пояснюється тим, що терористи беруть гроші з родичів чи близьких засуджених в Україні.

А грошима можуть ділитися з службовцями з нашого боку, я точно не знаю, але деякі факти на лице,
– вважає Василь Вовк, однак не захотів уточнювати, що має на увазі.

Обмін також гальмується тим, що українці утримуються різними ватажками та криміналітетом, які не зважають на позицію офіційних кураторів з Москви та не віддають наших заручників. В свою чергу з українського боку обмін може затягуватися, бо певні звільнення потрібно проводити через суд, а українські судді часом відмовляються змінювати міру запобіжного заходу для підозрюваних у сепаратизмі.

Цей обмін, який відбувся 27 грудня, безпосередньо пов'язаний із Віктором Медведчуком, вважає Вовк. Мовляв, Путіну потрібно продемонструвати гуманність, адже вже стартувала передвиборча президентська кампанія в Росії.

Після отримання списків на обмін з Мінська там командують Авакову, Грицаку і Луценку, які прізвища потрібно провести через процесуальне очищення. Далі їх передають Ірині Геращенко, а вона вже Медведчуку, Це лише приблизна схема,
– підкреслює екс-службовець Вовк.

Скоротити кількість українських заручників на 2 тисячі осіб далеко не завжди є заслугою перемовників у Мінську. На практиці родичі намагаються домовитися за своїх заручників усіма доступними їм каналами – через криміналітет, не чекаючи домовленостей політиків.

Слід нагадати, що перший обмін полоненими був здійснений у Слов’янську у квіті 2014 року, коли українська сторона домовилася із угрупованням терориста Гіркіна про передачу трьох офіцерів СБУ в обмін на "народного губернатора" Павла Губарева, заступника самопроголошеного мера Слов’янська Ігоря Перепочаєнка та бізнесмена Сергія Злобіна. Далі процес пішов у рамках мінських домовленостей.

Читайте також: Обмін полоненими на Донбасі: що відомо про бранців "ДНР"

За словами генерал-майора СБУ у відставці Павла Вовка, чіткої стратегії звільнення заручників не було. Звільненням українців займалиcя окремі волонтери, патріотичні організації, політики та навіть олігархи та священики.

Звільнення заручників набуло більш централізованого характеру, коли при СБУ з'явився Об'єднаний центру звільнення заручників 6 вересня 2014 року. Він також займався віднайденням зниклих безвісти. Центр збирає інформацію про всіх заручників з Міноборони, СБУ, Прикордонної служби, поліції, та частково волонтерів. Об'єднаний центр – це диспетчерський цент, який не розробляє стратегії повернення заручників.

Як вдалося встановити "24", в гуманітарній підгрупі у Мінську офіційно значиться Ірина Геращенко як представник президента, але в Об’єднаному штабі підтвердили, що Україну представляє також Віктор Медведчук.

В свою чергу заступник міністра з тимчасово окупованих територій Георгій Тука вважає, що згідно з Мінських домовленостей мають бути виконані перші дві умови – це звільнення полонених і припинення вогню. Після цього наступає черга признання юридичних документів через Верховну Раду.

За його словами, бойовики спочатку віддадуть частину наших полонених, припинять всі обстріли і попросять Україну та Європу зняти з Росії санкції.