Соціологія показує, що половина українців вважає корупцію та хабарництво основними з трьох найбільших проблем держави. Це означає, що усі вони різко не сприймають корупцію.

Читайте також: Це все було фейком, – Маселко пояснив, чому справжні судді не мали жодного шансу бути в системі

Ті ж дослідження показують, що понад 80% українців не довіряють судам. Саме через корупцію. Виникає питання: "Чи можна розв'язати цю проблему простим способом?". Скажімо, взяти людей з тієї групи, що виступають проти корупції, навчити їх і зробити суддями.


Як відбувається добір на посаду судді

Гість програми "Честь і НЕчесть" медіаюрист Олександр Бурмагін свого часу також спробував стати суддею. Про те, як це було – читайте далі.

Чому успішний медіаюрист вирішив стати суддею?

– Тут збіглися декілька чинників. По-перше, я це сприймав як певну еволюцію і наступний крок у моїй кар'єрі. Бо суддя – це найвища ланка у розвитку юриста. По-друге, дуже легко постійно критикувати та говорити, що всі погані, але я цю ситуацію сприймав як вікно можливостей. Зрештою я і деякі мої друзі вирішили йти у цей добір, аби змінити систему.

Як довго тривало навчання і як загалом відбувається добір?

– Приблизно через 2 – 3 місяці після подачі документів мало б відбутися тестування, потім тестування у психолога, потім навчання 9 місяців. А от помічників суддів навчали за скороченою системою за 3 місяці. Загалом це затягнулося на рік, але цей добір так і не завершився.

Відомий медіаюрист Олександр Бурмагін

Як ми знаємо, на кожному з етапів є свої підводні камені. Якщо я не помиляюся, то найбільше кандидатів відсіялося на етапі тестування.

– На оголошених 700 вакансій було майже 6 тисяч кандидатів. Тобто 10 людей на одне місце. На мій погляд, тести не були складні. Я витратив не стільки часу на підготовку, скільки планував, але у фінальний тур потрапив.

– У тестуванні з психологом також були дивні моменти. Була інформація, що психологічні тести були запозичені з західних моделей. І їх основна мета – оцінити кандидата на лояльність до корпорації. Як на мене, це принципово неправильна річ, бо суддя повинен мати власне переконання і не піддаватися тиску.

Як відбувалося навчання у школі суддів?

– Я є практикуючим медіаюристом, тренером і експертом багатьох міжнародних організацій, тому я розумію логіку навчальних процесів. Я як експерт Венеціанської комісії в інших країнах навчав і адвокатів і суддів. Але під час того, як я навчався у школі, у мене виникло декілька зауважень:

► Відсутність спеціалізації. Я з самого початку знав і розумів, що хочу бути суддею адміністративної юрисдикції, працювати в Окружному судді. Але навіщо мені поглиблено вивчати господарський чи кримінальний процес, який я не буду використовувати.

► Навчання як в університетах. Ми були зобов'язані з 10:00 до 17:00 щодня бути за партою. Кожного дня, або через день складати тести. Загалом навчання включало теоретичні та практичні частини. Були й ігрові формати, і тренінги, загалом було достатньо цікаво.

Після третього місяця навчання я сам пішов. Я говорив, що ви вимагаєте від дорослих людей, що мають безліч обов'язків, дітей, сім'ї тощо, бути за партою кожного дня. Кого не було – мусив писати пояснення, чому його не було. Їх аргумент – ми платимо вам стипендію 5500 – 6000 гривень,
– наголосив Бурмагін.

– Насправді це дуже мало для Києва. А, якщо ти, наприклад, практикуючий адвокат, то ти втрачаєш свою клієнтську базу, контакти. І взагалі – через 9 місяців тебе ніхто навіть не згадає.

Більше – дивіться у програмі.