Аби побачити цих тварин у природному середовищі, довелось би їхати у Приморський край Росії. Це там, де Владивосток, а до Японії – рукою сягнути. В Україну далекосхідні гості потрапили наприкінці 80-х. Кілька десятків плямистих оленів привезли спеціально для місцевого колгоспу. Експеримент виявився вдалим: тварини призвичаїлися до теплого місцевого клімату.
Із розпадом Радянського Союзу оленяча ферма в Ізі перейшла у приватну власність. Зараз тут утримують понад три сотні плямистих. Умови на фермі максимально наближені до дикої природи: 57 гектарів території із пасовищем, кількома штучними озерами та лісом. Усе облаштовано так, аби олені якомога рідше помічали огорожу. Рогаті не потребують особливого догляду. Влітку харчуються травою, взимку – сіном, а ще пшоном. Тривалість життя оленів на фермі може сягати понад 20-ть років – це значно більше, ніж на волі.
Основна комерційна цінність розведення плямистих оленів – їхні роги. Щороку на початку весни самці скидають роги, а вже за кілька місяців у них починає відростати нова "корона". Коли роги виростають до 60-70-ти сантиметрів, їх зрізають. Це ніяк не шкодить тваринам. З відростків же добувають спеціальну речовину – панти, яку постачають фармацевтичним компаніям. З цієї сировини виготовляють пантокрин – лікарський засіб, який застосовують при лікуванні низки хвороб.
Власники ферми роблять усе, аби зберегти та примножити популяцію рідкісних для України тварин. І активно розвивають туристичний напрям. Аби ближче познайомитися з оленями та погодувати їх з рук, на ферму навідуються туристи з усієї України. У керівництві ферми наголошують: такі візити допомагають полюбити тварин та виховати у людей дбайливе ставлення до навколишнього світу.