Навіщо ті податки?

Податки – найголовніший фінансовий ресурс, що поповнює бюджет держави Україна. Дохід від податків складає – 75,15%. Ці гроші йдуть на громадянські потреби, які ми не в змозі зробити самотужки.

Зверніть увагу Податки у 2021: чи доведеться українцям платити більше

Головні функції держави:

  • оборона,
  • розбудова інфраструктури,
  • опіка найбільш соціально-назахищених,
  • вирівнювання дохідності – зменшення розриву між багатими й бідними.

Хто платить найбільше?

Зазвичай про податкове навантаження ми найбільше чуємо від великого бізнесу та приватних підприємств. Його власники постійно бідкаються на високі ставки і вимагають пільг. Звичайні ж громадяни скромно і тихо вносять свою лепту до бюджету, мовляв, куди нам до тих бізнесменів, вони либонь найбільше дають, раз так гучно кричать.


Хто найбільше платить податки / Фото з відкритих джерел

Та цифри кажуть зворотне. Згідно з останніми даними урядового порталу, податок та збір на доходи фізичних осіб, тобто звичайних громадян склав 53,15% ві усіх доходів. Тоді коли податок на прибуток підприємств – 46,85%. І це при тому, що 16,88% зі загальної суми податків підприємств надходить ще й від державних підприємств.


Структура бюджету / Фото Openbudget.gov.ua

Якщо глянути на план структури податкових надходжень держбюджету за 2020 рік, то чітко видно, що найбільша частка там саме ПДВ – податку на додану вартість вироблених в Україні товарів (22,85%) та імпорту (50,73%). А це – наші з вами гроші.



Податки / Фото Openbudget.gov.ua

Якщо взяти до прикладу імпортні товари, частки ПДВ з яких найбільша, то процедура відбувається так. Підприємці сплачують податок державі на митниці при ввезенні товару. Та потім кожен громадянин, по суті, віддає ті гроші підприємцям, адже сплачує ПДВ у розмірі 20% від суми за одиницю продукції при покупці у магазині. Це можна побачити на чеку. Тож, по факту, підприємець тут є лише оператором по сплаті грошей державі.

Тож якщо хтось і має вимагати податкових пільг – то це ті, хто найбільше податків і сплачує, а це – звичайні громадяни.

Як ми платимо податки?

В Україні діє пропорційна система сплати податків. Тобто кожен сплачує однаковий відсоток ставки податку – 18%, ставка ж ЄСВ (єдиного соціального внеску) – 22%. Це для того, аби зменшити нерівність у дохідності в громадян.


Як платять податки / Фото "Радіо Свободи"

Та в системі видніється низка вад, які нівелюють дію головної ідеї системи.

  • Перша вада: ставки ЄСВ

Вони стосуються громадян, дохід яких не перевищує 15 мінімальних заробітних плат. Тож, якщо бізнесмен чи якийсь топменеджер заробляє значно вище, припустимо 300 000 гривень, він платитиме 22% лише з 15 мінімалок (станом на сьогодні мінімальна заробітна плата складає 5000 гривень), а це – 75 000 гривень. Тож, по факту, він сплачує лише 5,5% ЄСВ зі своєї реальної заробітної плати, а не 22% як люди з меншим доходом.


Як впливають ставки ЄСВ / Фото з відкритих джерел

• Друга вада: норма сплати ПДВ

Податок на додану вартість – це відсоток від вартості товару. Відповідно люди з різним доходом, по суті, платять однакову ставку (20%) ПДВ за базовий кошик – і той, хто заробляє мінімальну заробітну плату, і той, хто отримує дохід у розмірі двадцяти мінімалок.

• Третя вада: система податкових пільг

Загалом – пільги корисні. Використовуючи їх, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Тобто виконує функцію регулювання дохідності, щоб бідні не ставали бідніші, а багаті – більш прибуткові. Однак, по факту, працює все навпаки. Зазвичай податкові пільги собі лобіюють саме великі підприємці. Відтак загальний тягар податкування лягає на усіх інших, у тому числі і малих підприємців. Тож аби профінансувати видатків на більш ніж трильйон гривень, платники повинні будуть платити більшу частку – і за тих пільговиків.

Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер – стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше – надання таких пільг має бути виваженим процесом, по-друге – водночас розв'язувати питання про компенсаційні заходи щодо дохідної частини бюджету.