Ізраїлю вдалося: коли Україна поборе корупцію

Коли євреї вийшли з єгипетського рабства, вони дорікали Мойсею, що у них нема що їсти і немає чим годувати дітей. Одне слово, нарікали на те, що в дорозі у них відсутні ті цінності виживання, які були головними для пострадянського суспільства і залишаються такими для більшості наших співвітчизників зараз.

Читайте також Життя триває: як склалися долі українських моряків, яких 2 роки тому взяла в полон Росія

Та якби Мойсей обрав пріоритетом спочатку нагодувати людей і забезпечити їх усім необхідним, а ще не вступати в конфронтацію з єгипетським військом (бо ж там теж люди, яких чекають матері та дружини), то євреї так і залишилися б у Єгипті – й у них не було б землі обітованої.

Питання пріоритетів: уроки від ізраїльтян

Якщо трактувати Синай не з теологічного, а з політичного погляду, то він радше був не причиною, а наслідком. Там стало абсолютно очевидно, що коли не притримуватися нової категорії цінностей, то люди просто залишаться в рамках цінностей виживання. А ті диктували просту річ: потрібно повертатися до Єгипту, бо якщо піти далі, то невідомо, що буде. В контексті окремої людини – був хтось, хто загинув у пісках і нічого по собі не залишив.

А якби ця людина повернулася до Єгипту, то щасливо працювала б до смерті на будівництві пірамід і залишила б по собі дітей. Ця конкретна людина загинула в результаті того, що були прийняті нові цінності скрижалей. Людина загинула, але народ вижив. І це якраз питання пріоритетів, яке стоїть перед нами. Чого ми хочемо? Продовження нашого існування, яке неминуче призведе до конкретних жертв – і це трагедія, якої не уникнути? Або ми відмовляємось від нового ціннісного ряду, повертаємось до умовного Єгипту і спокійно там живемо? Хоча нас можуть вирізати за те, що ми НЕ пішли. Це вічний вибір, в основі якого лежить прийняття суспільством певної шкали цінностей. Якщо цієї шкали немає, рано чи пізно держава зникне.

Зараз ми проходимо тест на спільні цінності для всіх громадян України. І там, де пріоритети державного будівництва НЕ діятимуть у гуманітарному вимірі – там рано чи пізно буде Російська Федерація. Навіть електоральні результати про це сьогодні свідчать.

Тому все залежить від того, зможуть українці виробити спільні цінності чи ні.

Два Ізраїлі

У середині минулого століття Ізраїль був бідною країною. Так, там панувала демократія і розвивався бізнес, але більшість людей існували за стандартами життя набагато нижчими, ніж у Західній чи навіть Центральній Європі. У перші роки після проголошення незалежності люди, які приїхали до Ізраїлю, взагалі жили в залізних бараках без вікон у 40-градусну спеку. До всього, з самого початку це не була мирна країна – там постійно воювали, й люди жили під загрозою тероризму. Протистояння з арабським світом створювало непрості умови для ІЗРАЇЛЬСЬКИХ громадян АРАБСЬКОГО походження – тому сказати, що то була країна, де дотримувалися норм прав людини, також не можна.

Арабам та євреям знадобилося чимало років, щоб обидві громади знайшли хоч якесь політичне порозуміння. А до спільного знаменника вони не дійшли і досі. Також в Ізраїлі постійно виникали скандали, пов'язані з корупцією на найвищому політичному і військовому рівні. Боротьба з корупцією йшла, але сама корупція нікуди не зникла і до сьогодні.

​Зверніть увагу! Ціна – врятовані людські життя: в Україні створили онлайн-ресторан зі стравами часів Голодомору

У нас часто можна почути, що люди хочуть, аби Україна була схожою на Ізраїль. На який Ізраїль – бідний, корумпований, готовий воювати, під постійною загрозою тероризму? Ні, ми хочемо бути схожі на інший Ізраїль: на сильний, той, що переміг ворогів, здійснив економічне чудо, обирає на керівні посади людей, для яких найважливіше – державні пріоритети. Такий Ізраїль також існує. Але він існує завдяки тому, що люди завжди ставили перед собою пріоритети державного будівництва. Вони розуміли, що побудують державу, яка стане економічно сильною, але до цього доведеться десятиріччями проходити через економічні проблеми. Вони знали, що зможуть перемогти своїх ворогів. Але перемогти – це означає воювати, гинути і жертвувати. Вони вірили, що побудують державу з розвиненою демократією, але розуміли, що у часи бідності і війни корупція неминуче супроводжуватиме десятиліття їхньої історії.

Головне – створити ефективні інструменти для боротьби з цією корупцією і зробити так, щоб не було недоторканих, щоби президент чи прем'єр-міністр могли опинитися на лаві підсудних, як і будь-який інший громадянин.

Що показали вибори 2019 року?

Це прекрасний приклад пріоритетів для українського сьогодення. На президентських виборах 2019 року багато хто голосував за колишнього коміка Володимира Зеленського лише для того, щоб усунути від влади чинну політичну еліту. Ця еліта говорить про необхідність державотворення, про армію, мову, віру і про те, що без пріоритету побудови української держави на цих цінностях не можна досягти успіху. А ми ж знаємо, що насправді це корумпована еліта. Вона пов'язана із клановими інтересами, власними бажаннями, не здатна усвідомити інтереси простої людини, яка потерпає від економічних злиднів.

І от ми думаємо, що оберемо чесну людину, для якої головним пріоритетом буде боротьба з корупцією і чинною елітою. Після перемоги цієї людини на президентських виборах і після того, як його висуванці створили більшість у парламенті – ми маємо розвал антикорупційних структур і рішення Конституційного Суду про фактичне згортання тих антикорупційних інституцій, які були створенні після Революції Гідності. У нас уже реальні проблеми з підтримкою євроінтеграції України, адже держава не виконує взятих на себе зобов'язань.

Те, що ми маємо, – це не випадковість. Тому що неможливо будувати державу, якщо нема чіткого розуміння того, заради чого ця держава будується і який у ній сенс.

Звичайно, у цій ситуації нема реального виходу без тих цінностей, які здаються найголовнішими. В українського суспільства існує величезна проблема: відсутність у людей розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Це називається "недоросле суспільство", але тут проблема не залежить від віку людей. Дитині треба пояснити, що коли вона візьме сірники і запалить щось у хаті, то хата згорить – і дитина згорить разом із нею. Так дитина починає щось усвідомлювати – і саме так, крок за кроком, відбувається виховання.

Рекомендуємо! Тризуб уже ідеальний: кілька причин, чому я проти Великого герба

А в Україні не було процесу політичного виховання. Український громадянин вважає, що станеться так, як йому заманеться. А так не буває. Тому нам необхідно усвідомити градацію цінностей. Якщо люди не бажають збудувати державу, якщо вони не хочуть, щоб нею керували професіонали, якщо не вважають Україну пріоритетом свого існування як громадянина і саму Україну не розглядають як притулок для української нації – тоді ми не поборемо корупцію, не зможемо вирішити питання власного добробуту та перемогти у війні. І цю піраміду перевернути неможливо! Не можна спочатку перемогти корупцію, досягнути добробуту, перемогти у війні, а потім будувати українську державу.

Повний текст читайте на Zbruc

Доповідь виголошена у рамках круглого столу "Цінності в суспільно-політичному житті України", організованого Інститутом лідерства та управління спільно з Інститутом релігії та суспільства Українського католицького університету. 7 листопада 2020 року, "Патріарший дім", Львів

Публікацію підготувала Іва Подольська для Zbruc