Про це неодноразово заявляли судді Європейського суду з прав людини. Та вже не раз карали Україну за порушення права на свободу вираження поглядів. Звісно, є судді, які захищають право кожного з нас критикувати владу, зокрема, і судову. А є судді, які навпаки карають активістів та медіа за критику посадовців чи їхніх впливових друзів. Детальніше про це – у блозі "Честь і не честь" на 24 каналі.
Також читайте Скандальні Вовки: якими неправомірними рішеннями славиться Сергій Вовк з Печерського суду
НЕчесть тижня
На думку деяких українських служителів Феміди, саме публічна критика, а не порушення суддями та держслужбовцями законодавства руйнує довіру до державних інституцій. От якби не критикували, то все було добре. Насправді, ні. Коли інструменти нагляду і контролю не працюють, саме публічна критика допомагає притягнути державних діячів принаймні до якоїсь відповідальності – політичної.
Наприклад, член Вищої ради правосуддя Павло Гречківський вже не раз уникав кримінальної відповідальності та звільнення за ймовірні злочини та інші порушення:
- ймовірне втручання в систему авторозподілу суду;
- ймовірне звільнення від дисциплінарної відповідальності суддів Майдану;
- ймовірне сприяння Павлові Вовку у захоплені судової влади.
Не дивно, що його почали називати "одіозним". Павлові Гречківському це не сподобалось і він подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації до суду на народного депутата, який так його назвав. Суддя Печерського суду Києва Олексій Соколов, кар'єра якого безпосередньо залежить від члена ВРП, захистив Гречківського. Визнав його не одіозним та погодився стягнути з депутата велику суму для компенсації моральної шкоди.
Павло Гречківський / Фото з LB.ua
Ще одна антилауреатка – суддя Печерського районного суду Ірина Григоренко, яка вирішила послідувати за прикладом свого колеги Олексія Соколова. Суддя фактично заборонила не просто критикувати, а давати свідчення у кримінальній справі проти сина Януковича.
Свідчення Пономарьова мав би перевірити та оцінити кримінальний суд. Але син Януковича подав на нього позов до Печерського суду, стверджуючи, що заяви Пономарьова є неправдивими, принижують його честь та гідність, а суддя Григоренко з цим погодилась. Не зрозуміло, як Григоренко перевіряла, що Пономарьов говорив правду чи ні, але це й не має значення. Адже вона взагалі не мала оцінювати його показання в кримінальній справі, яку не розглядала.
В травні 2020 року Верховний суд України підтвердив, що в цивільному процесі не можна оцінювати зміст кримінально-процесуальних документів на предмет достовірності. Тоді Касаційний цивільний суд відхилив позов про нібито неправдиву інформацію в повідомленні про підозру. Якщо б судді в цивільних спорах могли спростовувати покази свідків злочинів чи інші документи слідчих, рішення Антикорсуду не потрібно було б оскаржувати в апеляції. Всі корумповані чиновники могли б просто підкуповувати нереформовані цивільні суди та визнавати через них всі показання свідків неправдивими.
НЕчесть тижня / Скриншот з відео
Честь тижня
На жаль, такі рішення не поодинокі. Останнім часом судді часто під виглядом захисту честі і ділової репутації цензурують матеріали та висловлювання активістів та медіа про впливових осіб, як то Гречківський, Янукович чи Портнов.
Чи не найгучнішим було рішення судді районного суду Дніпра, який ще в 2018 році заборонив журналісту називати впливового дніпровського бізнесмена Олександра Петровського "Наріком". Редактор видання "Цензор.NET" Юрій Бутусов помітив Петровського на фото з першого молебну митрополита Київського та всієї України Епіфанія в Дніпрі та написав про це на своїй сторінці в Facebook .
Районний суд у Дніпрі задовольнив позов місцевого бізнесмена, визнав недостовірним те, що Петровський відомий у кримінальних колах як "Нарік", є "керівником організованого злочинного групування", чи "кримінальним авторитетом". А також зобов'язав журналістів виплатити понад 200 тисяч гривень моральної компенсації Петровському та опублікувати спростування.
За словами Бусова, про це рішення він дізнався з розслідування інших журналістів – бо повістка до суду йому не приходила і в засіданнях він не брав участі. А коли дізнався – то подав апеляцію, але програв. Апеляційний суд зменшив розмір моральної компенсації до 40 тисяч гривень, але в іншому рішення залишив в силі. Так справа дійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду. Він зміг відрізнити "чорне від білого", а, точніше, оціночне судження від фактичного. Те, що написав Бутусов, не було фактичним судженням, як говорили попередні судді, а тому їх не можна визнати недостовірним.
Актуально Корупційний скандал в "Слузі народу": чому Венедіктова пішла проти суду?
Cудді Крат, Журавель, Краснощоков, Русинчук підтвердили, що такі висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів Бутусова та не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації Петровського. Згадка про те, що бізнесмен відомий як "Нарік" проходив по кримінальній справі була дослівною цитатою Луценка з Інтернет-газети.
Бутусов сам не стверджував, що Петровський є "Наріком". Він лише зазначив інформацію, яка була суспільно-важливою та необхідною для повної оцінки його читачами подій в Дніпрі.
Честь тижня / Скриншот з відео
Лауреатів премії та антипремії визначає громадська організація "Фундація DEJURE", яка моніторить перебіг судової реформи й добивається очищення суддівських лав.