Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу вести слідство відносно правоохоронців, чиновників та навіть керівників антикорупційних органів віднині мають право лише слідчі Державного бюро розслідувань. І хоч голову обрали, але до реального початку роботи ДБР ще далеко.

Читайте також: Чому Адміністрація Президента втаємничила церемонію призначення суддів до Верховного суду

А з якими потугами та складнощами проходив конкурс на обрання керівника цього відомства, пам’ятаєте? Конкурс затягнули так, що ніхто вже й не вірив, що він завершиться обранням конкретної кандидатури. Найімовірнішими претендентами називали Ольгу Варченко, Олексія Горащенкова та Анатолія Матіоса. І тут маємо неочікуваний поворот. 16 листопада комісія одноголосно виступає за обрання директором ДБР Романа Трубу.

Кандидатом на цю посаду він став за три дні до цього голосування, подавши відповідну заяву. А до цього моменту претендував лише на місце заступника. І от, після скандалів, після звинувачень у тому, що очільника ДБР не можуть обрати лише тому, що дві політичні сили – БПП та "Народний фронт" не можуть поділити, чийого кандидата затвердити, в останні дні перед дедлайном 20 листопада – рішення ухвалене.

Факт обрання Труби став несподіванкою не лише тому, що його взагалі не розглядали як вірогідного претендента, а й тому, що суспільство вразили деякі факти з його біографії.

Роман Труба родом зі Львівщини. Екс-прокурор Пустомитівського району, куди призначався особисто Віктором Пшонкою і пропрацював там аж до лютого 2014 року, коли стало зрозуміло, що колишні втекли, а влада змінилася. А розпал Євромайдану, кінець 2013 року, якраз припав на прокурорство Труби на Львівщині. І він особисто виступав від сторони державного обвинувачення у справі євромайданівця Андрія Шевціва, якого звинувачували у надуманій справі про перекриття траси Київ-Чоп. Хоча ситуація за свідченнями Шевціва виглядала дещо інакшою.

У 2013 році групу студентів, яка на автобусі їхала до столиці, на Євромайдан зупинили правоохоронці та розпочали безпідставну перевірку документів. Тоді за такими вказівками діяли Даївці по всій країні. Шевців із товаришами, бувши активістами львівського євромайдану, тоді під’їхали на допомогу. За це Шевців і отримав кримінальну справу. Труба в суді вимагав запобіжний захід для Шевціва у вигляді особистого зобов’язання.

Читайте також: Антикорупційні пси Порошенка, або звідки у НАЗК з'явилось два обличчя

У лютому 2014 з Пустомитів Роман Труба перевівся до Києва, одразу до Генпрокуратури. Подейкують, що то була особиста ініціатива тодішнього виконувача обов’язків генпрокурора Олега Махніцького.

Далі Труба очолював управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ під керівництвом Віталія Яреми. Після відставки Яреми, його понизили до заступника начальника слідчого відділу, і на початку 2015 року він пішов з Генпрокуратури.

Звитяга Пустомитівського прокурора, його участь у судилищі майданівців – прямий шлях до люстрації та відсторонення від права займати державні посади. Але ж Труба й тут обвів усіх навколо пальця. До того моменту як ряди прокуратури почали проріджувати, бо запрацював закон "Про очищення влади", він вже прокурором не значився. Тобто найгарячіший люстраційний період в державі Роман Труба пересидів у приватній юридичній фірмі "Сектор права" і диво – запалав повернутися на держслужбу тільки зараз. Та й не простим прокурором, а очільником однієї з найважливіших правоохоронних інституцій країни.

Блискучий хід конем. Обскакати і головного військового прокурора Матіоса, і самого, так званого, "куратора НАЗК" Олексія Горащенкова, і прокурора ГПУ Ольгу Варченко. Остання, до речі, швидше всього стане його заступницею. Питання люстраційної перевірки відносно Романа Труби лишається актуальним і суспільство чекає відповіді – може, її таки встигли провести перед голосуванням за призначення. А від нас цей факт просто приховали? Цікаво, а хіба можна зробити це постфактум?

Принаймні поки Президент свого підпису на затвердження кандидатури Романа Труби не поставив, чекаємо. Але враховуючи, що конкурс на цю посаду проходив під знаком політичного протистояння за право контролювати цей орган, сумнівів щодо узгодження його кандидатури із Банковою не уникнути.

Читайте також: Кому вигідно провалити створення Державного бюро розслідування в Україні

Обрання голови головної слідчої структури країни не означає початку її роботи. Адже межу "20 листопада" подолано, і юридичного колапсу таки не уникнути. ГПУ не відкриватиме нових кримінальних справ, хоча право продовжувати розпочате слідство за нею лишилось. ДБР, хоч і з новим очільником, просто фізично не в змозі перейняти в неї усе слідство, та навіть почати нові справи. Цій структурі ще належить сформувати центральний апарат і сім регіональних управлінь, а це справа не одного місяця.

Державне бюро розслідувань – це вже четверте правоохоронне відомство після Майдану, створене заради протидії корупції та розслідування злочинів, у яких підозрюються чиновники та високопосадовці. Утім, одним правоохоронним органом більше, одним менше, але поки що мусимо констатувати, що значного зменшення цих самих злочинів не відбулося.

Та заради того, аби змінити ситуацію, маємо тримати руку на пульсі і відверто говорити про договорняки та сумнівні дії влади.