Не довго музика іграла. Верховна Рада скасувала норму про конкурсні призначення керівників обласних та районних адміністрацій. Таким чином, ключова норма реформи державної служби, яка була розпіарена на міжнародних майданчиках та презентована європейським партнерам, прожила менше двох років.
Прощаючись з прогресивними новаціями, перша віце-спікерка парламенту Ірина Геращенко не втратила нагоди дошкулити молодим депутатам за – процитую – "написання недосконалого закону". Залишу за дужками цей випад, який є проявом нетерпимості за віковою ознакою. Додам лише, що під законом стоїть підпис уже далеко не молодого президента, який не втрачав нагоди вихвалятися прогресивними новаціями на міжнародних форумах.
Скасування конкурсів на посади начальників на місцях відбулося миттєво. Протягом одного дня закон внесли до парламенту, проголосували за основу та в цілому, після чого його було підписано спікером та президентом. Причому спікер Андрій Парубій був змушений протягувати закон, адже для включення питання в порядок денний не вистачало голосів.
Читайте также: Хто з перших осіб держави відчайдушно намагається дискредитувати НАБУ
Востаннє такими темпами міняли закон, яким скасували норму про обов'язкову юридичну освіту для генерального прокурора, аби це місце обійняв президентський кум Юрій Луценко. Ця спритність вкотре доводить: коли Банковій припікає, вони здатні дуже швидко ухвалювати рішення. А коли є бажання займатися лише імітацією, то традиційно не вистачає голосів, як, наприклад, із запуском процесу створення антикорупційного суду.
Бажання президента мати своїх голів районних та обласних адміністрацій очевидне. Бо ці люди будуть на виборах одночасно очолювати території та керувати його виборчим штабом, а значить – мають гарантувати результат.
Консолідуючи владу на фронті адмінресурсу, президент Порошенко пропустив удар ззаду. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман недвозначно дав зрозуміти йому, що головним партнером розглядає не "Блок Петра Порошенка", а Яценюка та його соратників. Разом вони вирішили показати зуби Банковій. Без особливої нагоди "Народний фронт" зібрав на свій позачерговий з'їзд найкращих людей партії – від Мартиненка до Турчинова. І єдиною причиною заходу була демонстрація Порошенку, що його намагання покерувати як "Народним фронтом", так і Гройсманом лише штовхають ці групи впливу одне до одного.
Але якщо політичні амбіції розділяють учасників коаліції, то є тема, де вони швидко знаходять спільну мову – це корупція взагалі та бажання розправи над НАБУ зокрема. Для того, щоб позбутися керівника антикорупційного бюро, щотижня визрівають нові плани.
Читайте также: Чому Порошенку вигідно провалити закон про вибори
Ключ для звільнення Артема Ситника – це посада голови антикорупційного комітету Верховної Ради. З метою усунення Єгора Соболєва Адміністрація Президента фактично заблокувала роботу комітету. Спочатку навесні цього року троє лояльних до Банкової депутатів перейшли на роботу в комітет, що повністю порушило його роботу.
Після цього агенти впливу Порошенка декілька разів намагалися призначити свого аудитора НАБУ, включно з одіозним Найджелом Брауном. Вони і зараз не полишають цих зусиль, але їм потрібно позбутися Соболєва.
На роль аудитора, тобто карального меча НАБУ, в Адміністрації Президента відібрали Богдана Витвицького. Американець за походженням, Витвицький зараз є радником генпрокурора Луценка. Він претендував на посаду голови НАБУ, обговорював своє призначення в Адміністрації Президента, але виявився старшим за гранично можливий вік. Його незаангажованість викликає серйозні сумніви. І ще – якщо Витвицький прибув до України допомагати з реформою Генпрокуратури, то чи можна вважати його місією виконаною, якщо він претендує тепер на іншу посаду?
Аби схилити на свій бік іноземців, нещодавно троє міністрів за квотою "Народного фронту" – Аваков, Петренко і Омельян – зустрічалися з послами Великої сімки, де скаржилися їм на Антикорупційне бюро.
Окрім страти НАБУ, союзників об'єднує ще одна тема – це спільний заробіток на державних підприємствах. Єдиний спосіб це зупинити – провести призначення керівників на конкурсах. Але цей процес координується – а точніше саботується – міністром економіки Степаном Кубівим.
Читайте также: Які ще гріхи приховує Міністр внутрішніх справ Аваков
Так само, парламент вже півтора року тому проголосував закон про управління держпідприємствами, де передбачено створення незалежних наглядових рад, але жодна з них так і не запрацювала.
Найбільш кричущий приклад – це намагання заблокувати призначення на посаду директора Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, де досі працюють прокладки Миколи Мартиненка. Так, австрійська фірма "Боллверк" продовжує експортувати титанову продукцію та акумульовувати на своїх рахунках головний прибуток.
Ще у липні Гройсман анонсував призначення керівників та створення Наглядових рад на флагманах державного сектору економіки, кожен з яких обсаджений "смотрящімі" – "Укренерго", аеропорт "Бориспіль", продовольчо-зернова компанія, "Енергоатом".
Результату нуль, і кожен день простою означає гроші на офшорні рахунки.
Тому підкилимні ігри не повинні вводити в оману. За ними стоїть сухий розрахунок, хто буде контролювати більшу частку пирога під час останніх років при владі та хто яку отримає квоту на новому витку історії. Якщо, звичайно, нинішні корупціонери втримаються біля державної годівниці.