Цього тижня партії та блоки завершили висування кандидатів у народні депутати за списками. І вже з'явилися свіжі соціологічні опитування. За результатами КМІСу, п'ять партій пройшли б до парламенту, якби вибори відбувалися нині. Якщо брати тих, хто визначився і буде голосувати, то "Слуга народу" набирає 48,5% з опитаних, "Опозиційна платформа – За життя" – 11,8%, 8,1% – за партію "Європейська солідарність", 7,8% – за партію ВО "Батьківщина" і 5,6% набирає "Голос" Святослава Вакарчука.

Читайте також: Право "на ліво": чому Гройсман усіляко намагається позбутися посади прем'єра

Отже, якщо вірити соціології, то фракційна мапа у наступній Верховній Раді суттєво зміниться. Але чи можна говорити про зміну якості українського парламентаризму загалом, – поцікавились ми серед іншого у першого президента Леоніда Кравчука.

Усі ключові політичні сили вже оприлюднили прізвища кандидатів в депутати у прохідних частинах списків. Яке ваше враження загалом про кандидатську парламентську картину-2019?

Я думаю, що вже сьогодні можна говорити про те, що склад парламенту буде сильно оновлений. Ось я, скажімо, дивився з'їзд партії "Слуга народу". Крім Разумкова і ще кількох людей, я там нікого не знаю в політиці та на обрії громадянського суспільства. Це означає, що туди прийшли нові люди. Нові люди є й в інших партійних списках. Таким чином, можна вже зробити висновок, що умовно на 60% парламент буде абсолютно оновлений. Це, я би так сказав, оптимістична ситуація.

А чи оптимістична насправді? Нинішній парламент також оновлений понад як на 40% у порівнянні з попереднім, а рівень якості його роботи і довіри суспільства, м'яко кажучи, залишають бажати кращого.

Скажу відверто: нові обличчя в політиці якості нам не дають. Якість дають професійні обличчя, а чи нові вони, чи не нові, визначається не кількістю зморшок на обличчі, а кількістю зморшок в голові, у мізках.

Люди вже якось механічно і захопливо кажуть: "О, скільки нових облич". Але я навіть не про це хочу сказати. Я хочу сказати одну дуже важливу річ. На мою думку, зараз керівники партій більш ретельно і відповідально підходять до відбору кандидатів у свої списки. Потрібно проаналізувати, що людина зробила, яка в неї освіта та духовно-світоглядні пріоритети і так далі. Якщо така робота буде проведена на совість, то і в нових обличчях, і не дуже в нових ми знайдемо не лише професійних, а й відповідальних і порядних людей.

Парламентський виборчий таймінг дуже обмежений. Чи реально за цей час створити ту якість, про яку ви щойно сказали?

Якщо ми беремо за завдання сформувати парламент, який буде служити народові, не ганьбити Україну і матиме рейтинг довіри не чотири, а 44%, то, повірте мені, навіть за рік ми цього не зробимо. Все в житті робиться поступово. Не випадково ж Мойсей водив людей не чотири дні, а сорок років. Все має дозріти: яблука на яблунях, вишні на вишнях... І люди мають дозріти, бо все в житті і природі дозріває. Голова заповнюється мудрістю, коли людина дозріває. Момент дозрівання визначається самою наполегливою роботою і допомогою ззовні.

Читайте також: Кого Зеленський призначив на ключові посади: список

Чи потрібно було Зеленському достроково припиняти повноваження Верховної Ради чинного скликання і як ви оцінюєте реакцію чинних парламентарів на законодавчі, кадрові (тощо) ініціативи новообраного глави держави?

Коли Володимир Зеленський оголосив про дострокове припинення повноважень цієї Верховної Ради, я думав, що ВР, враховуючи величезну цілеспрямовану політику суспільства, зрозуміє, що іншого виходу не має – треба йти на вибори і крапка.

Я уважно читав програму президента, всі його законодавчі ініціативи там є. Це – перше. Друге. Багато цих ініціатив були і є в програмах народних депутатів і президента, який пішов – Порошенка. І тому з моєї точки зору тут не мало б бути жодних проблем. Але в даному разі спрацював не розум, а ненависть.

Ненависть, даруйте, до чого?

Ненависть, що програли. Ненависть, що не змогли вистояти. Ненависть, яку не можливо вгамувати нічим... Дії депутатів зараз визначаються формулою: нехай буде гірше, аби не було краще.

Ось я чую заяви Петра Порошенка, мовляв, ми йдемо, щоб не стояти в опозиції, а брати владу. Це чисто більшовицька, наголошую – чисто більшовицька формула. Це формула Володимира Леніна, який завжди казав: "Більшовики мають взяти владу". А в демократичному суспільстві владу не беруть, а просять у народу. Порошенко ж хоче взяти. В кого? В народу? А якщо народ каже: "Я вам не даю". Що тоді? Тобто, це абсурд, це більшовицьке мислення і підходи. Тому я не вірю жодному слову тих людей, які вже відійшли, що вони дійсно хочуть зробити щось цінне, важливе і потрібне для України.

Читайте також: Партія Порошенка може не пройти до парламенту, – експерт

Кого ви бачите ближчим часом реальною, а не декоративною опозицією і не деструктивною, а конструктивною?

При всьому цьому, реальними опозиціонерами можуть бути представники "Європейської солідарності", бо принаймні тема європейського вибору для них є важливою, і я її підтримував і підтримую. В будь-якому разі, будь-яка опозиція має думати не про владу, а про те, як зробити краще для народу.

Конструктивною опозицією може бути Смєшко, "Голос" Вакарчука та інші. Загалом, гадаю, в наступному парламенті можна буде зібрати опозицію, яка буде боротися не проти України, а проти недоліків і прорахунків влади.

Читайте також: Рейтинги "Батьківщини" знижуватимуться: експерт назвав причину