Повернення Михайла Саакашвілі – це не просто відновлення справедливості щодо політика, якого позбавили громадянства як прояв найвищого ступеня помсти з боку колишнього президента Петра Порошенка. Це також поява на політичній карті нового гравця, який може стати ще одним провідником змін та жорсткої антикорупційної ідеології.
Читайте также: Як скандал з "мостом Кличка" показав всю суть корумпованої політики в Україні
Найгірше зараз доведеться генпрокурору Юрію Луценку, який стояв біля витоків сценарію з видворення Саакашвілі з України. Тодішню ганьбу бачив весь світ, коли двічі екс-президента Грузії, що став опозиційним політиком в Україні, схопивши за волосся, силоміць депортували до Польщі.
Луценко фактично сфабрикував справу на Саакашвілі, з трибуни парламенту звинуватив його в державній зраді. Тоді Луценко навіть робив випади на мою адресу, пообіцявши відкрити кримінальну справу за допомогу Саакашвілі при втечі з-під варти. Мені було особливо смішно слухати генпрокурора, адже на момент затримання екс-президента Грузії на вулиці Костьольній я їхав у потязі, повертаючись із Запоріжжя до Києва.
Саакашвілі повернувся в Україну
Повернення Саакашвілі – це чорна мітка так само Порошенку, оцінку якому дав народ, звільнивши його з посади президента. Саме п'ятий президент намагався використати Саакашвілі, як чергову піар-ширму для своїх корупційних дій, сподіваючись, що залучення політиків з гучними прізвищами перекриватимуть в інформаційному полі негатив навколо брудних схем колишнього вже президента.
Повернення громадянства Саакашвілі – це своєрідна відповідь президента Зеленського генпрокурору Луценку, який прикипів до посади.
Читайте также: Три брехні, в які Луценко втягнув адвоката Трампа
Луценко ні з першого, ні з другого разу не зрозумів заклику Зеленського написати заяву за власним бажанням, а натомість спробував заручитися прихильністю американців та за допомогою так званої "справи Байдена" втягнув Україну в розборку між республіканцями і демократами на виборах президента США 2020 року.
Аби не втрачати посаду, Луценко почав вдаватися до найабсурдніших аргументів. Наприклад, почав розповідати, що ходив на концерти "95 кварталу", аби своєю присутністю оберігати гумористів від гніву можновладців старої влади в часи Віктора Ющенка.
Намагаючись наслідувати нову політичну моду, Луценко став записувати відео та виставляти їх в інтернет, а також ходити по ефірах зі фліп-чартами, аби відмазатися від звинувачень у не покаранні корупціонерів. Апофеоз цього – це спроби Луценка жонглювати статистикою. Мовляв, за його роботи було притягнуто до відповідальності за корупційні злочини майже 3 тисячі осіб, і це є рекорд в історії України.
Проте мало хто знає, що насправді криється за цією статистикою. Я вам розповім. Луценко подає в якості викриття корупціонерів тисячі справ, відкритих відносно чиновників, які просто забули подати декларації при звільненні зі своїх посад.
Формально, це є порушенням законодавства, але ми всі розуміємо, що не йдеться про справжнє покарання корупціонерів або викриття злочинних схем розкрадання майна. Луценко вирішив просто шляхом таких маніпуляцій напрацювати максимальну кількість вироків.
Типовий приклад – це рішення Іллічівського районного суду Маріуполя, яким похизувалася прокуратура на своєму сайті. Лише вдумайтеся, про що ідеться: 31-річного місцевого мешканця визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу – умисне неподання суб’єктом декларування декларації.
Ця людина – це водій однієї з пожежних частин у Донецькій області, який звільнився наприкінці 2017 року з місця роботи, але не подав протягом 2018 року декларацію, незважаючи на письмове повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко
Йому призначили покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 1 рік. Насправді, це трагедія – через необізнаність водія з українськими законами прокуратура влаштовує піар, вихваляючись черговим вироком із засудженням за злочини, пов'язані з корупцією.
Читайте также: Який хитрий план вигадав Луценко, аби зберегти посаду генпрокурора
А, оскільки таких необізнаних громадян багато, то за підсумками року в Луценка набігають тисячі таких вироків, з якими він потім іде на телеекрани. Зрештою, рано чи пізно епоха чинного прокурора закінчиться. І каденція Луценка буде згадуватися як епоха тотального свавілля та беззаконня, помноженого на піар.
Не дарма вже європейські партнери прямим текстом закликають більше не повторювати помилок, пов'язаних з Луценком.
Генеральним прокурором має бути прокурор, а не політик, який і не має права представляти ту чи іншу політичну силу. Такого ніде немає. Так має бути і в Україні,
– сказав нещодавно керівник Консультативної місії Євросоюзу Кястутіс Ланчінскас, який розкритикував Луценка за нечуване в Європі – публікації у Facebook матеріалів кримінальних справ.
Для мене взірцем прокурора є спеціальний прокурор по втручанню Росії в американські вибори Роберт Мюллер. Усі його клієнти були або визнані судом винними – як Пол Манафорт, або уклали угоду зі слідством. І головне – Мюллер за весь час роботи не дав жодного інтерв'ю. Рівно нуль! Він спілкувався з громадянами не заявами в телевізорі, а судовими рішеннями.