Непорозуміння та прикрі випадки почались із самого моменту, як Трамп висунув свою кандидатуру до "праймеріз" – тобто, до внутрішньопартійного змагання кандидатів-республіканців, продовжились під час передвиборчого марафону та не закінчились ще й до сьогодні. Як сам Трамп, так і його команда побивають один за одним негативні рекорди – такі, наприклад, як кількість відхилених чи навіть заборонених судом президентських рішень (декретів), або ж найкоротший час перебування на посаді президентського радника. Рейтинг нового президента, як демонструють соціологічні опитування, летить додолу, а проти численних його помічників та навіть членів сім'ї ведуться різноманітні розслідування.

Читайте також: 100 днів Трампа: як змінювалася зовнішньополітична діяльність Президента

Бажання та дійсність

Під час своєї передвиборчої кампанії, як на щось Дональд Трамп не скупився, то це на обіцянки. Щоправда, цим відрізняються й будь-які інші кандидати, але він, певно, перевершив їх масштабом: наприклад, обіцяв вигнати з Америки поганою мітлою "нечесних" іноземних виробників, аби прибрати конкуренцію американським фірмам, запровадити задля цього податок на імпорт. Американці мали бути захищеними від мексиканських нелегальних мігрантів стіною, яку Трамп обіцяв звести на всьому протязі кордону з Мексикою, та ще й не за американські, а за мексиканські гроші. Після того, як стало зрозуміло, що Мексика не має жодного наміру виконувати обіцянку президента-сусіда (та й з якого б це переляку?),Трамп натомість бажав запровадити так званий "загальний податок на кордон", якого сплачували б американські підприємці – але ті чітко дали зрозуміти, що тоді вони просто перекладуть цей тягар на плечі американських же споживачів, піднявши ціни на свої товари та послуги. Тож і ця ідея не пройшла.

Щоправда, Трамп все ще планує фінансувати будівництво цієї стіни за рахунок цільових штрафних мит на деякі імпортні (перш за все, мексиканські) товари, але чи вийде це в нього – незрозуміло. Поки що з трьох тисяч кілометрів цієї величної споруди в природі існують лише вісім відрізків-прототипів, збудованих на виділені з американського бюджету гроші. Їх було зведено як такі собі "виставочні експонати" поблизу Сан-Дієго. Чи розростуться вони коли-небудь у щось більше – то, як кажуть, вилами по воді писано, позаяк на втілення цієї обіцянки Трампові не вистачає якихось пари-трійки десятків мільярдів доларів.

Те ж саме вийшло й зі скасуванням славетної системи охорони здоров'я, запровадженої попередником Трампа, Бараком Обамою – так званої Obamacare. Під час передвиборчих перегонів Дональд Трамп проклинав її мало не щодня та обіцяв винищити до ноги. Нині ж здається, що нічого в нього з того не вийде: було здійснено загалом вже три намагання, три "наступи" на цю систему, проте всі вони провалилися через протидію Конгресу та власних, республіканських сенаторів.

Читайте також: ЗМІ припускають, що команда Трампа виступила проти надання зброї Україні з причини Росії

Світло та тінь

Кожного разу, як в політиці вкотре щось іде не так, Дональд Трамп звертає свою увагу на біржу та, зазвичай, втішається. "Вау!" – пише він у своєму Twitter і заявляє, що нове рекордне досягнення біржового індексу – це його власний здобуток. Справді, з самої його перемоги на виборах, американські акції в середньому "поважчали" на п'яту частину. Щоправда, підйом на Уолл Стріт почався "трошечки" раніше – ще в 2009-му році, а у перший рік Барака Обами американські акції виграли в ціні ще більш ніж за "рік Трампа" (хоч Обама ніколи навіть і не думав називати це власним здобутком), проте подібна міцна кон'юнктура, яка підтримується низьким рівнем безробіття, без сумніву, значно полегшує Трампові життя.

Що погіршує йому й настрій, і президентське життя – так це зв'язки його оточення з Кремлем. Слідство, яке веде спецпрокурор Роберт Мюллер, важкою, темною хмарою нависає над трамповим чолом та над всім Білим домом. Ще гіршою для президента має бути думка про те, що він сам це слідство спричинив та підштовхнув: не викидував би демонстративно на вулицю тепер вже колишнього шефа ФБР Джеймса Комі, певно, ніхто б не підозрював його у намаганнях завадити відправленню американської юстиції, ніхто б не придивлявся пильно, а чи не зрадив американський президент Америку? Але власна пиха та зарозумілість вже вкотре підвели Дональда Трампа: він вирішив, що припинить слідство проти себе так, як це зробив би власник фірми, просто звільнивши надто допитливого співробітника. А виявилося, що США – не фірма, а президент – не її власник... Так набувається політичний досвід.

Слідство Роберта Мюллера набирає обертів, двох підозрюваних вже було заарештовано й їм було висунуто обвинувачення, а Трампові, певно, стає все більш та й більш моторошно. Спецпрокурора Мюллера, зрештою, просто так звільнити не вийде, тож залишається лише раз за разом повторювати дві прості думки: перша – "я – ні в чому не винуватий", друга – "це Клінтон – в усьому винна". Той факт, що Кремль таки потужно втрутився в американські президентські вибори, схоже, можна вважати доведеним. Чи буде доведеним факт, що найближчі радники Трампа, а також члений його сім'ї, напряму сприяли цьому втручанню? Цілком можливо. А від них – і до самого Трампа недалеко. Слідство йде та мало не щодня з'являються все нові, все більш чудернацькі подробиці.

Правда та брехня

Протягом цілого "року Трампа" газета Washington Post ретельно веде своєрідний "президентський щоденник": більш ніж 1300 разів з початку свого президентства, Дональд Трамп збрехав або принаймні, казав напівправду. Все почалося з кількості глядачів на його інавгурації, яка нібито була більшою, аніж у його попередника Обами, якого він, до речі, ще й встиг оближно звинуватити в підслуховуванні власних телефонних розмов. Останньою брехнею було перебільшування сили урагану, який вдарив по США та з яким Трамп був змушений хіба що не власноруч боротися. Навряд чи цей перелік тим ураганом завершиться: пан президент – людина вигадлива.

Втім, тут справа не в тому, що він є патологічним брехуном, ні. Дональд Трамп має непереборну жагу до перебільшувань, і, якщо він, наприклад, опиняється в скрутному становищі, він одразу вигадує, скажімо, якісь магнітофонні плівки розмов з директором ФБР, які, мовляв, існують та доводять його невинуватість, але показати він їх нікому не може через їхню секретність. Своєрідна іронія полягає в тому, що з самого початку Трамп проголосив американські ЗМІ Fake News – тобто, "брехливою пресою", назвав їх "ворогами народу"... і все це робить людина, яка свого часу наказала виготовити підроблену титульну сторінку журналу Time зі своїм портретом, аби повісити цей "трофей" у власному гольф-клубі.

Читайте також: Трамп перетворив Америку на світову загрозу, – Financial Times

Право та порядок

Те, що Дональд Трамп вважається президентом-республіканцем, також дивує – не пасує він до традиційної картини республіканського політика. Консерватори, як правило, є послідовними прихильниками закону, до того ж зазвичай – саме літери закону, яка може вступати в протиріччя з його духом. У президента ж – своє уявлення про правила та закони: "Наша правова система – це поганий жарт", казав він, коли після ісламістсього теракту на Манхеттені (Нью-Йорк) вимагав страти терориста. Він постійно вимагає все більш та більш жорстких законів – насамперед, якщо йдеться про неамериканців, особливо мусульман.

Його декрет про заборону приїздити до США громадянам семи ісламських країн суд щойно скасував уже втретє. Роздратований суддя на Гавайях спересердя облаяв президента разом з міністром юстиції Джеффом Сешнзом останніми словами. А от до демонстрацій неонацистів – таких, яка відбулася нещодавно в Шарлоттенсвіллі – Трамп ставиться цілком спокійно, в них він не вбачає жодної загрози.

Війна та мир

Під час передвиборчої кампанії Трамп дуже часто критикував свою супротивницю Гілларі Клінтон через військову активність США в усьому світі. Саме через це гаслом його перегонів стала славетна фраза America First, тобто, спочатку слід піклуватися про власну домівку, а тоді вже – про інші країни. Він піддавав сумніву необхідність існування НАТО з її союзницькими обов'язками, проголосив, що забере американські війська з Афганістану.

Ставши ж президентом, Трамп, здається, докорінним чином змінив свою думку щодо військової активності США. Він віддає особисті накази на атаку військово-повітряної бази сирійської армії як відповідь на хімічні атаки режиму Башара Асада проти власного ж населення, він віддає розпорядження застосувати в Афганістані "мати всіх бомб", аби зірвати в повітря підземні бункери талібів, він підтягує війська до Північної Кореї та особисто піклується про утворення "анти-кімівського союзу" з США, Японії, Південної Кореї та навіть Китаю... Та й американські війська з Афганістану він не тільки не поспішає забрати, а навпаки – заявляє про збільшення їхньої кількості. "Ми не можемо повторити помилку, яку зробили наші лідери в Іраку", – підкреслює Трамп.

Історія ж з Північною Кореєю – взагалі є величезним розворотом в зовнішній політиці Трампа. Коли він був кандидатом в президенти – Кім Чен Ин був для нього "вправним хлопцем, справжнім лідером", а от у потенційних ворогах, нехай і не "військових", ходив підступний Китай. Тепер же мова йде про цілком інші дії: усунення "вправного хлопця" Кима, який дірвався до ядерної ломаки, чим заслужив у Трампа нове прізвисько – "Rocketman“ та дружбу й вигідну торгівлю з Китаєм...

Читайте також: Трамп і імпічмент: про причини і загрози відставки президента США

Зліт і падіння

Наприкінці кожної серії свого телесеріалу The Apprentice колишня зірка Reality TV Дональд Трамп з превеликим задоволенням повторював одне й те саме речення: "You’re fired!" – "Вас звільнено!". І саме таким чином відбуваються події нині в Білому Домі. Радник з національної безпеки Майкл Флінн вилетів першим – після того, як збрехав про свої контакти з російським послом Кисляком. Директор ФБР Джеймс Комі був змушений піти через те, що не схотів підтвердити непричетність Трампа до зв'язків з Москвою. Прес-секретар Шон Спайсер втратив роботу через "погану роботу", а його наступник Ентоні Скарамуччі – через невдале інтерв'ю. Шеф-стратег Трампа Стівен Беннон був змушеним піти через конфлікт з шефом трампової адміністрації Джоном Келлі. Єдиними радниками президента, які можуть почувати себе впевнено, можуть вважатися хіба що донька Трампа Іванка та її чоловік Джаред Кушнер, втім, останнього може заарештувати злий і непідкупний спецпрокурор Роберт Мюллер через ті ж самі зв'язки з Москвою...

Одне можна сказати напевно: цей рік у виконанні нового лідера останньої супердержави світу був будь-яким – лише не нудним. І серіал продовжується. Чи дійде він до "регулярного" фінішу, чи скінчиться передчасно – хто зна? В цій виставі весь світ – лише глядачі, не більше. Дійові особи та виконавці живуть у Вашингтоні, а авторів сценарію зазвичай взагалі ніхто не знає. Як полюбляють казати телеведучі: "Дивимося!"