День писемності та мови відзначали цього тижня, зокрема – радіодиктантом. Це крутезна традиція, якій вже 20 років. Про це – у відеоблозі "Мої думки тихі" на 24 каналі.

Интересно Скільки відсотків вірять, що у майбутньому українці говоритимуть переважно рідною мовою

На жаль, ця традиція досі малорозкручена й з року у рік у диктанті беруть участь фактично одні й ті самі люди. Бо ви от може і не чули, що воно таке і навіщо цей радіодиктант взагалі пишуть, але у 2020 році навіть прем'єр-міністр із охороною його писали.

А ще – депутати були від різних фракцій та посли іноземних держав, які працюють в Україні. Ті, які ту українську навіть краще за вітчизняних прем'єр-міністрів знають.

Це я зараз не про львів'янина Шмигаля, звісно, а про "кровосісю" Азарова, який з російської Калуги. І який, попри те, що стільки років був Україні державним діячем, державну мову вивчити так і не спромігся. Натомість смішив нас кожного разу, коли мав публічну промову.

"Українська нам не іноземна"

Хочу сказати докладніше про російськомовних українців, неспроможних й за 20 років ту мову вивчити. Але спроможних при цьому буквально за пів року заговорити польською, італійською чи німецькою, щойно вони потрапляють на заробітки за кордон.

Не подумайте, що це я зараз такими українцями обурююсь. Навпаки, я тішуся, що насправді ми маємо до іноземних мов здібності. Але ж біда в тому, що українська нам не іноземна. Вона нам рідна, але з володінням рідною мовою у половини українців виникають непереборні труднощі.

Важно Конституційний Суд не скасує закон про мову, – Зеленський

Чому так? Бо потреби немає, бо стимулу розмовляти українською немає. Тому немає бажання її вивчити та використовувати. Навіть не так – що її вчити, ми всі слова і так знаємо, й з побудовою речень в нас жодних проблем. Це не англійська, де все трохи інакше із послідовністю слів.

Але що російська, що українська – речення, часи, відмінювання – все однакове. Російськомовному нічого вчити не треба, тож в нас просто немає бажання розмовляти українською.

Або ми соромимося, бо з радянських часів нам насаджували, що українська – то мова селюків. Й хоча усі ми розуміємо, навіщо таке насаджувалося ще з часів російської, а потім і радянської імперії, але розуміти це одне, а викорінити це в собі – трохи інше.

"Головне, аби був стимул"

Навіть Зеленському не було потреби українською розмовляти, то він і не розмовляв. Але щойно з'явився стимул, щойно з'явилася потреба – він її дуже швидко вивчив. І так кожен з нас зможе – хоч українську, хоч польську, хоч китайську. Але головне, щоби був стимул і потреба.

До речі, я це знаю з власного досвіду як ніхто інший. Бо так само як і президент родом із російськомовного міста. Він з Кривого Рогу, я з Кропивницького, на вулицях якого швидше можна почути французьку чи англійську, аніж українську.

Але щойно в мене виникла потреба залицятися до україномовної дівчини, яка приїхала на навчання із Західної України, то я дуже швидко опанував українську. Дівчина, зрештою, мені стала дружиною. Потім я ще й на телебачення із знанням мови потрапив.

Як бачите, нормально тією українською наче зараз "шпрехаю", хоча виріс в абсолютно російськомовному середовищі та родині. Це був пролог, але досить води лити, давайте по суті.

"Процес переходу триватиме не місяць"

За моєю методою, заговорити українською буде дуже просто. Єдине що – процес переходу буде тривати не один місяць, а може й не один рік. Втім, результат гарантований й головне, що силувати вам себе не доведеться, усе буде природно.

Отже, я не буду вам радити, що ви маєте зараз собі російську категорично заборонити та карати себе штрафом у 50 гривень кожен раз, коли зловите себе на тому, що перейшли на неї.

Ні, з мовою це не спрацює, це ж не палити кинути. Це з цигарками саме так треба: докурив, викинув й заборонив собі їх торкатися. А з мовою треба інакше. Не варто себе силувати, не варто пробувати заговорити українською з друзями, рідними й колегами по роботі одразу від сьогодні.

У вас не вийде, навіть якщо усі вас будуть підтримувати. Ні, не спрацює, вам буде некомфортно, ви будете ніяковіти та нервуватися.

Як заговорити українською: інструкція

Ви будете збиватися на російську й від того ще більше нервуватися. Зрештою, почнете думати, що ви нездара й що українська не для вас. Це не так, просто якщо у вас зараз російськомовне середовище, то змінювати одному вам мову спілкування в тому середовищі дійсно некомфортно.

► Перший етап. Тому не силуйте себе, а зробіть хитріше. А саме – українською почніть розмовляти з незнайомцями: в магазині з продавчинею, в таксі з водієм, з офіціантом в ресторані замовлення робіть українською. Так ви вб'єте одразу двох зайців. І натренуєтеся потрохи і комплексів позбудетеся.

Бо ви цих людей перший і останній раз бачите, тому не буде вам жодного сенсу перед ними ніяковіти за неправильний наголос чи російське слово, якщо ви раптом забули його українською.І це буде перший етап – місяць, два, рік так робіть.

► Другий етап. Коли ви натренуєтеся на випадкових незнайомцях, почніть використовувати українську вже з новими знайомим чи з новими колегами. Вони не знають вас російськомовного, тому не буде того внутрішнього здивування, яке ви точно відчуватимете від друзів та родичів.

Перед новими знайомими та колегами вам не доведеться виправдовуватися та пояснювати, чому ви перейшли на українську. Тому вам і на цьому етапі буде цілком комфортного розмовляти рідною мовою.

► Завершальний етап. Ну і на цьому етапі ви зможете нарешті українською заговорити з родичами та друзями.

Читайте также Третина українців вважають, що в Україні порушують права російськомовних

Заговорити українською в один день це справді дуже важко, а от якщо поступово, починаючи від 2 – 3 слів з випадковими перехожими, які дорогу питають й до кількох речень з таксистом та оператором інтернет-магазину, й ви самі не помітите, як втягнетеся і почнете говорити українською.

І це не дивно – бо мова дійсно красива, бо українська – це сексуально. Бо українською навіть матюкатися – наче пісню співати, а не те що російською, коли після мату хочеться рота милом вимити.