Сам острів має історичне значення – колись він належав Ватикану, на ньому навіть свого часу переховувалися римські папи. Про лицемірство та дволикість чергового впливового ексрегіонала – читайте в програмі "Права на правду" на 24 каналі.

Зверніть увагу Найвищі тарифи та шахрайський розподіл: хто контролює "зелену" енергетику України

Позаминулого століття острів перейшов у приватну власність кількох італійських родин, які останнім часом не мали грошей на те, щоби його доглядати. І, зрештою, були змушені продати острів молодому українському багатієві, яким виявився Олександр Богуслаєв.

богуслаєв
Олександр Богуслаєв / Фото "Главком"

Він – син В'ячеслава Богуслаєва – впливового ексрегіонала, який протягом багатьох років був власником запорізького авіаційного заводу "Мотор-Січ". Цей завод він продав китайцям за 250 мільйонів доларів.

Комусь – острів, комусь – занедбаний гуртожиток

Звісно, ви можете сказати – ну, багаті люди можуть витрачати свої гроші, як заманеться. Хочуть – купують собі найдорожчі у світі вілли, як Ринат Ахметов, а хочуть – скуповують Італію цілими островами, як син Богуслаєва. Але тут є кілька моментів.

Перше. Можна було б порадіти за Богуслаєва, якби він, як Ілон Маск, з нуля створив успішну високотехнологічну компанію. Але підприємство "Мотор-Січ", яке виробляє відомі на весь світ авіадвигуни, було створено ще в радянські часи руками й розумом тисяч людей. А Богуслаєв його просто прибрав до рук у середині 90-х завдяки дружбі з тодішнім президентом Кучмою. Тоді він за символічні гроші купив 80% відсотків акцій цього підприємства.

Відтак, активи "Мотор-Січі", які створювалося талантами й зусиллями багатьох людей, завдяки зв'язкам і політичній корупції, враз опинилися в руках однієї людини.

І тут другий момент. Богуслаєв, отримуючи багатомільйонні прибутки від продажу продукції "Мотор-Січі" в понад 100 країн світу, не спромігся забезпечити достойною зарплатою власних працівників. Бо всі ці роки завод "Мотор-Січ" показував антирекорд по зарплатах. Інженери там отримують 6 – 8 тисяч гривень на місяць і скаржаться, що касири в супермаркетах заробляють більше.

Зрозуміло, що при таких статках працівники не можуть купити собі навіть власне житло й живуть у гуртожитках підприємства. Коли в одному з гуртожитків "Мотор-Січі" стався спалах хвороби й туди приїхали медики та журналісти.

В яких умовах живуть мешканці гуртожитку: фото видання "Гвозди"

Отже – комусь райські острови біля узбережжя Італії, а комусь – занедбаний гуртожиток і мізерна зарплата. Не дивно, що люди настільки зненавиділи родину Богуслаєвих, що ані батько, ані син не потрапили на виборах до Верховної Ради.

Крім того, Богуслаєв-старший, який 4 рази поспіль ставав народним депутатом, у своєму окрузі, з тріском програв Сергію Штепі – висуванцю від "Слуги Народу", який до виборів працював весільним фотографом.

"Дружба з Росією"

Найбільш цинічне в цій історії те, що регіонал Богуслаєв багато років поспіль агітує за дружбу з Росією. Він спонсорував будівництво кількох православних храмів у Росії, які відкривав разом із тамтешнім патріархом Кирилом Гундяєвим.

А у своєму інтерв'ю ще у 2011 році Богуслаєв заявив, що Україні конче треба вступати в Митний союз. І якщо росіяни, крім зняття мит, дадуть його підприємству ще й товарний кредит, то Богуслаєв "готовий лизати доріжку до Москви".

Бажання лизати російські доріжки не зникло в Богуслаєва навіть після анексії Криму і вторгнення росіян на Донбас. Бо, як з'ясувала СБУ, його підприємство вже після початку війни продовжувало постачати деталі двигунів для російської військової авіації. І навіть виробляло деякі комплектуючі на своїй філії, яка залишилася на окупованій частині Донбасу в місті Сніжне. Чим, фактично, підтримувало тероризм.

До теми У запорізькому гуртожитку – спалах коронавірусу: тестують усіх контактних осіб

Але, ось тепер виявляється, що "рускій мір" та дружба з Росією – це все побрехеньки для наївних виборців. Бо, коли йдеться про особистий добробут і комфорт, то Богуслаєви готові витрачати мільйони євро на нерухомість не в Росії чи на Донбасі, а в такому ворожому Європейському Союзі. Там вони хоч не бачитимуть ані занедбаних робітничих околиць, ані бідних працівників свого заводу.