Схожі заяви Олександр Лукашенко робив у 2002, 2003, 2005, 2006, 2008, 2009, 2010, 2011, 2013, 2019 й 2020 роках, повідомляє видання TUT.BY.
Цікаво Даю вам слово: Лукашенко пообіцяв більше не балотуватися в президенти
Заяви Олександра Лукашенка
2002 рік:
- "Я вісім років президент. Повірте, я вже влади наївся стільки, що вам і не снилося. Тому питання союзу Білорусі й Росії – це не питання особисто Лукашенка. Це просто сміх, коли це питання просто перекладається на якісь особистості".
2003 рік:
- "Я дуже часто вже починаю виправдовуватися, навіть перед високопоставленими чиновниками Росії. Я їм так говорю: дорогі мої, рідні, я наївся влади, мені шапка Мономаха не потрібна, я не приїжджаю в Кремль, щоб схопити якусь стіну й забрати в Білорусь, я не претендую на жодні владні повноваження на території Росії".
2005 рік:
- "Справа тут не в "розподілі влади". Я вже влади наївся. За десять років свого президентства далі нікуди. Це потрібно, щоб дорікнути: "Лукашенко замахнувся на Кремль". Та вистачає мені "цього Кремля" в Мінську".
2006 рік:
- "Я захищаю не себе. Я вже наївся цієї влади. Для мене дуже важливо поставити сильну точку в цьому житті для того, щоб нікому, хто прийшов після мене, не захотілося повернути назад країну".
2008 рік:
- "Якщо білоруський народ обрав Лукашенка, значить, народ хоче, щоб він був при владі. Мене моє становище влаштовує, і я люблю свій народ... Але переконувати вас у тому, що я не буду триматися за владу двома руками, я не стану. Тому що ви в це можете повірити або ні. Головний суддя – це час".
2009 рік:
- "Хочу сказати відверто: Лукашенко вже досить при владі, наївся нею, і питання в тому, в ім'я чого я намагаюся її зберегти. У мене завжди була одна мета: зберегти суверенітет, незалежність нашої країни. Я хочу, щоб народ нормально жив, щоб на цьому клаптику землі люди почувалися вдома. Ось мета всієї моєї владної політики".
2010 рік:
- "Я вам кажу чесно і щиро: я не хочу, щоб мої діти були в Білорусі президентами. Не хочу. Я наївся, і моїм дітям через мене вистачило цього президентства. Знаєте, ви сприймаєте президентство, як царство. Ось сів – і царюй. Я це сприймаю як роботу – моторошну, напружену, дику роботу".
2011 рік:
- "Господь з нею, з моєї особистою владою, я вже цієї влади наївся. Та я не дозволю, щоб ви перевернули нашу країну й щоб нас захлеснули такі події, які сьогодні відбуваються у всіх куточках світу".
2013 рік:
- "Останнім часом знову мені починають підкидати питання з виборами. Я не напружуюся з цього питання, як декому здається. І намагатися мене приперти до стінки виборами... Я вже президентства наївся, якщо вже на те пішло. І оберуть мене люди або не оберуть – повірте, це буде залежати не тільки від вас. Якщо я ще буду брати участь в цих президентських виборах".
2019 рік:
- "Утримувати владу або, як міркують деякі, що ми з Путіним нібито хочемо об'єднати держави, поділити посади і так далі – це ні. Публічно заявляю: я не перший термін президент, я вже наївся цього президентства. Тому занапастити країну в ім'я особистих амбіцій – я ніколи на це не піду".
2020 рік:
- "Мені пощастило бути першим президентом цієї суверенної і незалежної держави і, вибачте за нескромність, зіграти головну роль в будівництві цієї держави. Але хіба знайдеться людина, президент, якому так пощастило, який наївся цієї влади сповна, який власними руками знищить те, що сам створював?"
- "Питання не в Лукашенку сьогодні. Я наївся цього хліба. Але уявіть на хвилину – немає Лукашенка. Хто сьогодні командував би військами на західному кордоні? Перед ким би міністр оборони стояв струнко й доповідав? Ми б на цій площі вже не були б господарями".
- "Що стосується президента Білорусі, він за владу посинілими руками не тримається. Питання не в мені. Питання у вас: що буде з вами без мене".
Звідки ця фраза взялася в лексиконі Лукашенка
Видання пише, що схожі репліки з'явилися в риториці Олександра Лукашенка на початку 2000-их. Тоді існувала думка, що "Союзна держава" буцімто створювалася для прокладання шляху в Кремль для Олександра Лукашенка.
Він буцімто міг стати правителем об'єднаних Білорусі й Росії, хоча сам Лукашенко це заперечував. Втім у 2000 році в Росії з'явився новий президент – Володимир Путін, з популярністю і владою якого важко було змагатися.