Гора Уаскаран – найвища вершина Анд у Перу та четверта за висотою у Південній Америці. Її висота перевищує 6700 метрів. Про трагедію, яка спіткала мешканців її околиць – у програмі "Одна історія" на 24 каналі.
Цікаво Палаюче місто-привид: у штаті Пенсильванії майже 58 років триває підземна пожежа
Передумови катастрофи
У 1962 році з гори зірвався шматок льодовика. Його довжина сягала кілометра, а товщина – близько 30 метрів. Льодовик на швидкості повністю знищив одне із селищ провінції Юнґай.
Внаслідок катастрофи загинули приблизно 4 тисяч людей. Після цього випадку для досліджень руйнування породи у провінцію приїхали американські вчені.
Вони з'ясували, що на вершині є ще 1 ненадійний шмат льодовика, який може будь-якої миті зірватися. Проте попередити мешканців їм так і не вдалося. Перуанська влада заборонила поширювати інформацію, яка може налякати жителів.
Юнґай у 1966 році – оговтується від попередньої катастрофи / Фото Aurelio Alva Mendez
Потужний землетрус та смертоносна лавина
Невдовзі поселення відбудували, проте вже через 8 років трагедія повторилася знову. Масштаби руйнування перевищили попереднє у понад 5 разів.
Останнього весняного дня 1970 року о 15:23 околиці вершини Уаскаран здригнулися від потужного землетрусу. Внаслідок цього від північного боку гори відколовся великий шматок льодовика, який сягав близько 1,5 кілометра. Крига з неймовірною швидкістю почала з'їжджати донизу.
Смертоносна лавина у Перу / Архівне фото
Люди, які жили поблизу підніжжя, почули сильний шум, який згодом порівнювали із гулом двигунів безлічі літаків, що одночасно йдуть на зліт. Дехто вважав, що почалось ядерне бомбардування. З Уаскарану на місто, розташоване в підніжжі гори, почала насуватися величезна чорна завіса.
Масштаби руйнування та наслідки
Лавина сягала швидкості 450 кілометрів на годину та зносила все на своєму шляху. З неї вилітали великі кам'яні брили, розкидало довкола на 1,5 кілометра. Валуни вагою у кілька тонн неслися вниз, залишаючи глибокі траншеї. Каміння руйнувало будинки, вбивало худобу та людей.
Зверніть увагу Трагедія у Фарнборо: як авіаційні розваги стали причиною десятків смертей – жахливі фото
Люди, рятуючись, розбігалися навсібіч. Декотрі намагалися дістатися найвищого пагорба Юнґаю. Всього за 3 хвилини місто було поховане під 10-метровим шаром льоду, каміння та бруду. Лавина миттю поглинула ціле місто, загинули майже 20 тисяч містян.
Із всього поселення врятувалися лише 300 людей, які першими кинулися до вершини цвинтарного пагорба. На пагорбі розташовувалася 9-метрова бронзова статуя Христа-спасителя, довкола неї і зібралися налякані мешканці Юнґаю.
Вціліла статуя Христа-спасителя у місті Юнґай / Архівне фото
Під завалами загинула також група чехословацьких альпіністів, які того дня готувалися підкорити вершину. Окрім столиці провінції, постраждали й десятки інших населених пунктів. Село Ранраірка, яке 8 років перед тим спіткало таке ж нещастя, було знищене повністю і остаточно.
Лавина знищила дороги, ферми, паводок затопив аеродром, зніс залізничне сполучення та кілька портів. Загальна кількість жертв катастрофи досі невідома. За одну мить 500 тисяч жителів опинилися без помешкання через землетрус та його наслідки, 150 тисяч отримали поранення.
Трагедія біля підніжжя вершини Уаскаран стала наймасштабнішою катастрофою в Південній Америці. Епіцентр землетрусу, який спровокував сходження лавини, перебував в океані за 70 кілометрів від портового міста Чимботе.
Як виглядав Юнґай до та після катастрофи у 1970 році: фотопорівняння
Утворена внаслідок цього хвиля практично знищила прилеглі міста. За 40 секунд було зруйновано 250 населених пунктів. Наступного дня в Перу було оголошено 8-денний траур. А вже через декілька років на відстані одного кілометра від знищеного міста, столицю відбудували.
Повторне сходження льодовика невідворотне
Юнґай, одну з найнебезпечніших територій поблизу вершини, знову заселили люди. У 1975 році перуанська влада оголосила територію біля підніжжя гори заповідником, який отримав назву Національний парк "Уаскаран".
Проте дослідники впевнені, що врешті повторне сходження льодовика невідворотне. Адже причиною не обов'язково повинен бути землетрус. У 1962 році не було жодних підземних поштовхів, проте трагедія все-таки відбулася.
Річ у тому, що за зиму вершина набирає багато снігу, а рясні дощі навесні та влітку послаблюють зчеплення криги та гірської породи. Внаслідок цього величезна вага тягне лавину донизу.
Так виглядає гора Уаскаран у Перу / Фото Patricio Mena Vasconez
Подібні обвали за останні 10 тисяч років траплялися на вершині Уаскаран десятки разів. Вчені вирахували, що зайвий вантаж з гори сходить приблизно раз у 100 років. Перша зафіксована лавина датується XVV століттям. Тоді це відбулося двічі з перервою у 5 років.
У XIX столітті обвал повторився. Щоразу після трагедії міста відбудовували і колишні мешканці поверталися на небезпечну, проте рідну для них територію.
Юнґай зацікавив туристів
Сьогодні Юнґай відбудований у більш захищеному від можливого сходження лавини місці. Місцеві дослідники тепер уважно спостерігають за крижаним покривом вершини і впевнені, що в разі загрози обвалу зможуть вчасно попередити мешканців.
Після трагедії столиця провінції стала дуже популярною серед туристів. Місцеві жителі навчилися цим користуватися і беруть оплату за відвідування Національного парку та похованого під лавиною поселення.
Читайте також Фатальна помилка, яка коштувала життя усьому екіпажу: вражаюча історія есмінця
Врешті, кожен з них сподівається, що подібні катаклізми більше не повторяться у їхньому житті. Проте, враховуючи геологічну нестабільність та регулярні сходження лавин на цій території, вони не можуть бути остаточно впевненими у своїй безпеці.