– Коли в Україні починалася війна, я перебував вдруге у миротворчій місії в Косово. Там ми й дізналися про якісь заворушення в Донецьку. В кінці квітня, коли ми приїхали додому, нам дали 5 днів на відпочинок, а потім відправили на схід.
Читайте також: Батько майданівця Устима Голоднюка розповів деталі вбивства сина: зворушливе відео
– Спочатку перший місяць ми несли службу на блокпостах, нашим завданням було перевіряти машини та контролювати рух. Коли одного дня я чергував на блокпості, а решта в той час спали в наметах, почалися перші постріли. Нас обстрілювали не лише зі стрілецької зброї, а й з вогнеметів. Бойовики зайшли з лісу і підійшли дуже близько. Ми їх бачили. Там артилерія працювала, був такий хаос, стріляли зі всіх сторін.
Блокпост
– Тоді поранили мене і ще одного військового. Я лікувався два місяці, а наш батальйон за той час пішов далі – до населеного пункту Щастя, Савур Могили, Металіста. Тоді було багато втрат серед Збройних сил України.
В кінці січня 2015 року нам прийшов наказ їхати в Дебальцеве. Ми тоді були взагалі не готові, особливо в комплектуванні. Тоді в нашій роті було 45-50 людей. А вже після 15 лютого почалося пекло. Всіх наших тоді кинули під Логвинове. Там почалися серйозні бої, танки вибухали і злітали в повітря. Нашим завданням було не так втримати населений пункт, як протримати бій, щоб наші війська вийшли з Дебальцевого,
– розповів військовий Вадим Блищик.
Обстріл у Дебальцевому
– Вже після того ми ще рік були біля Волновахи, там проти нас воювали і партизани, і "шахтарі" з гвинтівками, і російські війська.
– Я вважаю, що зараз українцям потрібно об’єднуватися, не здаватися і не втікати, а йти до кінця.