Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm по фото і записах в альбомах російських солдатів встановила хронологію відбуття підрозділу в Сирію, місця базування і позиції, які артилеристи могли використовувати для провокації, імітуючи удари по сирійських повстанцях з території Туреччини. Більше – читайте на 24 каналі.
Зверніть увагу Цікаві фотодокази перебування російських військ в Україні у 2014 році: розслідування журналістів
Росія приховувала інформацію про свій "вантаж-200"
31 січня 2017 волонтери InformNapalm опублікували OSINT-розслідування про вбитого у червні 2016 року під Пальмірою російського капітана артилерії Марата Ахметшина. Тільки після цієї публікації інформацію підхопили російські ЗМІ – і фотографія Марата зі значком Героя Росії обійшла пабліки соціальних мереж.
Через кілька місяців вдалося з'ясувати, чому російське командування старанно намагалося приховати інформацію про свій "вантаж-200".
Тільки після розголосу російські пропагандисти швидко зліпили історію, начебто Марат, як начальник розвідки штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, "сам відбив атаку двохсот іділівців".
Світлина військового з РФ Марата Ахметшина на дошці пошани / Фото InformNapalm
Цю спробу героїзації вбитого артилериста ми оцінюємо скептично. Нас зацікавило, хто був поряд з убитим? Адже в таємній сухопутній операції російські "воєнні радники" в Сирії надто часто гинуть на передовій, іноді навіть залишають склади зі зброєю.
Ми роздивилися меморіальну дошку Марата. На ній сказано, що з 2015 року він служив у 9-й ОМСБр ЗС РФ, яка згодом, у 2016 році, увійшла до складу 3-ї мотострілецької дивізії. Під час аналізу соціальних профілів товаришів по службі Ахметшина нам вдалося знайти багато фактів участі артилерійського підрозділу безпосередньо у бойових діях у Сирії.
Ми знайшли спільне фото, на якому зафіксовано 65 російських військовослужбовців у Сирії. На фото є також Марат Ахметшин.
Російські військові в Сирії / Фото InformNapalm
Про сирійське відрядження свідчать не тільки фотографії, а й вірші одного з контрактників, який чітко описав цілі й завдання перебування його підрозділу в Сирії.
На основі цих документів і фотографій волонтери InformNapalm встановили хронологію подій.
Сирійське відрядження російських військових: деталі
Відрядження російських артилеристів почалося після тримісячної підготовки на полігоні в Московській області на початку 2016 року.
Спочатку їх всіх літаком перекинули на авіабазу Хмеймім. Потім базою дислокації артилеристів стала будівля в Бейт Аван в провінції Алеппо. Фото з вказівкою на мінарет є в альбомі одного з військовослужбовців.
Місцеві координаційні комітети Сирії періодично говорили про загони "бойовиків-ісламістів", які начебто засіли в горах на півночі провінції і завдавали мінометних ударів по позиціях урядової армії САР на околиці населеного пункту Бейт Аван.
Читайте також Відрядження на Донбас: як військова техніка РФ вливається в ряди "народної міліції ЛНР"
Гармати Мста-Б, на фоні яких фотографувалися військовослужбовці 3-ї мотострілецької дивізії, розташовані тут же неподалік. Фото вдалося прив'язати до місцевості та ідентифікувати його геолокацію.
Стрілка на мапі вказує напрямок ствола гармати. Максимальна дальність стрільби уламково-фугасним снарядом – 24 700 метрів.
Волонтери встановили геолокацію військових з РФ у Сирії / Фото InformNapalm
Це свідчить, що російські військовослужбовці з цієї позиції могли обстрілювати сирійських повстанців, імітуючи обстріли з території Туреччини.
Відмітилися російські артилеристи й на турецько-сирійському кордоні на висоті, відомій як "висота 45" чи "Пагорб Шахідів". На супутниковому знімку за 16 квітня 2016 року чітко видно армійські вантажівки та гаубиці росіян Мста-Б.
Саме військовослужбовці артилерійського підрозділу сфотографувалися на автомобілі КАМАЗ з малогабаритним передавачем перешкод. Кінцевою точкою стала Пальміра, де загинув Марат Ахметшин.
Військовослужбовці артилерійського підрозділу / Фото InformNapalm
Активна фаза зіткнень припала на початок травня. Мінометні обслуги бойовиків працювали цілодобово. Поступово артилеристи зайняли позиції аеродрому, просуваючись вглиб Пальміри.
Стільки свідків, але жоден військовослужбовець у стрічці свого соціального профілю не обмовився про те, за яких обставин загинув Марат Ахметшин. Тільки з моменту розголошення і публікації новини в російських ЗМІ почали з'являтися скорботні дописи.
Мовчання контрактників купили за металеві брязкальця і посвідчення ветерана бойових дій. А розповісти вони, очевидно, могли б багато.
То як при такій чисельності підрозділу Марат раптом опинився "один проти двохсот іділівців"? Мабуть, більш ймовірно, що його все-таки кинули і втекли свої ж товариші по службі.