Айварас Абромавичус в ексклюзивному інтерв'ю в програмі "Є питання" на 24 каналі розкрив реальну ситуацію в оборонній сфері та перспективи, які на нас чекають.
Читай також першу частину інтерв'ю: Чи буде приватизація Укроборонпрому
ЗСУ закуповували бронетранспортери у Польщі, хоча це українська розробка
Що буде далі з БТР-4 та "Дозор"?
Перше, хотів би сказати, що БТР-4 абсолютно був безнадійним контрактом, розвалений до нас, але реанімований завдяки загальним зусиллям Укроборонпрому та Міністерства оборони. Дуже дякую за це їм. З підключенням, у тому числі, особисто президента Володимира Зеленського, вже після його поїздки до Харкова, де він дав доручення Кабміну. Ось це приклад злагодженої роботи.
З цього контракту ми виконали понад 70 – 80% і готові підписувати вже довші. Тобто показали військовим, що з новим підходом, з новою командою ми здатні вчасно надавати якісне озброєння.
Що відомо про БТР-4?БТР-4 "Буцефал" – повнопривідний восьмиколісний бронетранспортер, розроблений в Україні Харківським конструкторським бюро. Призначений для транспортування бійців механізованих підрозділів та вогневої підтримки у бою.
Що стосується (бронетранспортеру – 24 канал) "Дозору". На жаль, наші військові почали закуповувати дуже схожу машину з Польщі – Oncillа. Тобто, це реальна копія нашого "Дозору". І, звичайно, це неправильно.
Не бачу жодної причини, чому польську машину, яка насправді розроблена в Україні, наші військові повинні закуповувати
Бронетранспортер Oncillа / Фото "Новое время"
У світі, де росте тенденція протекціонізму, де весь світ рухається в бік локалізації виробництва – не бачу жодної причини, чому польську машину, яка насправді розроблена в Україні, наші військові повинні закуповувати.
Тому ми знову знайшли спільну мову з військовими: зробимо два вже хороших "Дозори" для них, за власний кошт, поставимо на випробування і після цього, я вважаю, поставимо на виробництво. Зробимо велику кількість "Дозорів" військовим, які потребують конкретно цей зразок техніки.
Дивіться повне інтерв'ю з Айварасом Абромавичусом на 24 каналі:
Перевага нашої техніки для іноземців – вона випробувана на війні
Протягом останніх 20 років наша оборонна промисловість стверджувала, що ми не можемо продавати за кордон, не постачаючи в наші війська. Зараз це питання вирішено чи ми продаємо тільки те, що постачаємо в українську армію?
Ні, є приклади, коли продаємо щось з того, що не поставлено на озброєнні у нас. Але це ускладнює процес продажу. Той самий АН-178, який купила перуанська поліція. Складності в просуванні цього контракту, зокрема, через те, що наші власні Збройні сили України та поліція не купують цей літак.
АН-178 / Фото Вікіпедія
Якщо б ми більше закуповували для наших Збройних сил України, то більше і продавали б за кордон. Тобто це абсолютно взаємопов'язані речі. Тому ті ракети, які зараз випробовуються: "Вільха", "Вільха-М", "Нептун", якомога швидше їх поставимо на озброєння.
Ракетний комплекс "Вільха" / Фото Вікіпедія
Почнемо з виробництва для Збройних сил України. Тоді легше буде продавати ту саму номенклатуру на зовнішніх ринках. У нас є переваги. Через війну частина нашої техніки, яка продається на зовнішні ринки, випробувана на бойовому полі. Насправді, це дає деякі переваги, хоча не хотілось би мати таке. Ми вважаємо, що конфлікт, війна з Росією повинна закінчитись якомога швидше.
Раніше питання експорту української техніки стосувалось переважно радянських зразків, які стояли на консервації. Це була дуже корупційна історія. Питання вже вирішено?
Звичайно. З початку приходу нової команди за 9 місяців жодного корупційного скандалу навколо вже нових людей не було і не буде. До концерну Укроборонпром зайшли 70 нових людей з 260. Практично весь топ змінився.
Ми поміняли 26 керівників державних підприємств, зокрема 16 стратегічних підприємств, 27 найбільших компанії – це 90% виручки.
Зі зміною керівника "Антонова", я можу твердо висловитися, що всіх керівників в усьому концерні, яких я хотів і моя команда хотіла поміняти, ми нарешті поміняли. Що стосується техніки, номенклатури, яку експортуємо, звичайно, недостатньо було інвестовано за останні 20 – 30 років у дослідження.
У так званий R&D (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, спрямовані на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології, – 24 канал), ми інвестуємо 1% від виручки, у світі середній показник це понад 10%. Наприклад турецька компанія "Асельсан" інвестує 20% своєї виручки у дослідження нових технологій. Тобто тут є об’єктивні причини, чому ми продовжуємо експортувати модернізовані моделі часів СРСР.
Є нові розробки, як я говорив, великі надії на компанію "Луч", там висококваліфіковані конструктори на чолі з поважним директором Користельовим, декілька ще інших підприємств, але без інвестування, без нових підходів, без підключення молоді – звичайно, дуже різких явних успіхів нам буде достатньо важко досягнути.
Хто експортує зброю з України? Монопольне право на імпорт та експорт військової продукції з України має компанія Укрспецекспорт. Компанія діє з 1996 року, а з 2010-го входить у концерн Укроборонпрому.
Оборонні підприємства будуть успішними, якщо будуть приватизовані
Цікаво про інвестиції. По суті, єдиним потенційним інвестором, мені здається, може бути держава, у цій ситуації. Я не розумію мотивів інших інститутів вкладати зараз гроші в Укроборонпром.
Я не скажу, що точно потрібно інвестувати в Укроборонпром. У світі існує дуже багато прикладів тісного взаємозв'язку приватного і державного сектору в оборонно-промисловому комплексі з дуже позитивними результатами для інших секторів.
Ізраїль – це найкращий приклад, коли розробки в оборонно-промисловому комплексі потім мали позитивні наслідки, навіть, для сектору медицини. Або навпаки, те, що розробили в медицині, потім було використано в оборонно-промисловому комплексі.
У світі найбільш успішні компанії в цьому секторі все ж таки приватні компанії – американські, західноєвропейські. Там інвестиції йдуть в дуже колосальних масштабах, технології дуже швидко розвиваються. Тому інвестиції в секторі є, військових конфліктів по світу не стає менше, тож сектор є, був і буде в майбутньому.
Айварас Абромавичус / Скриншот з відео
Держава має для себе визначити: вона залишиться в повному обсязі інвесторів в Укроборонпром чи якісь підприємства будуть більш успішними у приватних руках. Укроборонпром зараз вже тільки 1/3 від оборонно-промислового комплексу України, 2/3 – це вже приватний сектор. Є точно успішні компанії, які розвиваються.
"Мотор Січ" – це дуже хороший приклад стратегічного підприємства, яке в результаті опинилось в китайських руках, а можливо навіть і не китайських. Тут така історія неоднозначна. Чи загрожує подібна доля іншим стратегічним підприємствам сьогодні?
Питання риторичне. Тому що, якби на початку 90-х колектив на чолі з Богуслаєвим не приватизували це підприємство, можливо, його вже й не було. Ми ж знаємо, яким способом керує держава своїми активами – це нерухома структура, це бюрократія.
У нас кількість стейкхолдерів, від яких ми залежимо, від одного папірця, від одного підпису, від одного натискання кнопки – просто колосальна. У мене в житті не було стільки людей, від яких ми залежимо у просуванні своїх експортних інтересів, постачання навіть нашим озброєним силам.
Від кого залежить:
- Профільний комітет
- Міністерство фінансів
- Міністерство економіки
- Міністерство оборони
- РНБО
- Офіс Президента
- Прем'єр-міністр
Кількість людей, яка повинна бути якимось чином залучена, зашкалює. При чому, понад половина цих людей ніякого інтересу до цієї сфери не проявляє. Їм цікава економіка, їм цікаве ІТ, їм цікаві соціальні речі, вони дуже далекі від оборонно-промислового комплексу. І це дуже сильно все ускладнює.
Звичайно, приватні компанії більш гнучкі, тому їхня частина в загальному на постачання Збройним силам України росте. І скоріше за все, буде рости. Тому держава, не дивлячись на політичний фон, у висновку має прийти до консенсусу, що деякі з підприємств будуть більш успішними, якщо вони будуть приватизовані. При чому приватизовані в інтересах українських підприємців, я вважаю.
Це не стосується найбільш стратегічних підприємств як "Антонов", як завод імені Малишева. Але середнього розміру компанії, я впевнений, будуть точно успішними, якщо хороший господар візьме їх у свої обійми.
Наскільки насправді складно конкурувати з українським приватним оборонним сектором? І в чому програєте?
Вони гнучкіші. Часто приватні компанії створювалися вихідцями з орбіти Укроборонпрому. Вони добре знали сектор, вони заснували компанію "за парканом" від державного підприємства. І замість того, щоб утримувати всю цю соціальну інфраструктуру – в 20 разів більше людей, ніж потрібно – вони роблять дуже мобільну, гнучку та сучасну компанію "за парканом". І не мають таких колосальних витрат на утримання безкінечних квадратних метрів, опалення великих неефективних цехів, вони можуть надавати, зокрема, продукцію за більш гнучкою ціною.
Цікаво Про ракетну програму ЗСУ та створення нового міністерства: інтерв'ю з Даніловим
Хто і що почав так виробляти? Можете навести приклади?
Хтось використовує адміністративні ресурси, маючи певний конфлікт інтересів. Я не хотів би вдаватися до деталі та імена. З таких достатньо успішних компаній можу назвати компанію "Практика". Вона займається виробництвом броньованої техніки.
Ми з ними співпрацюємо, зокрема, на експортних ринках, беремо участь в тендері однієї з країн Південної Америки. Десь ми конкуруємо на місцевому ринку, десь співпрацюємо на зовнішніх ринках. Вважаю, що вони йдуть вперед з дуже правильним підходом.
Чи будуть суди з Росією
З початком війни Україна відмовилася від закупівлі комплектуючих з Росії. Чи змогли ми відмовитися від них насправді? Бо історія про Гладковського – вона не тільки про корупцію, а й про те, що з Росії завозили комплектуючі. Чи змогли ми на цей час замінити їх нашими аналогами чи західними.
Ця тема доволі делікатна. Тому про цифри я не хочу та не буду говорити. Процес йде, існує державна програма щодо відходу від російських комплектуючих. У деяких випадках якраз виробництво нових виробів призупинене. Тому що переозброєння, перехід на вітчизняні компоненти чи західні відбувається не так швидко, як хотілося б.
Але все – від колеса броньованої техніки до гусениць та інших речей – ми багато чого самі вже освоїли, самі виготовляємо. А в деяких випадках перейшли просто на закупівлю західних зразків. Там часто через економію масштабів ціна навіть нижчою буває, ніж у Росії. Тому вважаю, що з цим компанії важко, але вона справляється.
Акції протесту проти Гладковського / Цензор.нет
Чим ще відомий Гладковський► Олег Гладковський або ж Свинарчук у минулому був заступником секретаря РНБО. Також він належав до близького оточення п'ятого президента Петра Порошенка.
► Саме Гладковського підозрюють в організації скандальних схем з розкрадання в Укроборонпромі. На думку експертів, саме цей скандал коштував Порошенкові другого президентського терміну.
Частина підприємств Укроборонпрому залишилися на окупованих територіях Донбасу та Криму. Зрозуміло, що ми на них не маємо ніякого впливу. Але чи став Укроборонпром ініціатором якихось судових процесів проти Росії?
Ми дивимось на судові розгляди НАК Нафтогазу. Ми їх підтримуємо та гордимося ними. Рідко в нашій країні, захищаючи державні інтереси, ми виграємо. На жаль, за останніх 30 років більше прикладів, коли державні інтереси "зливалися".
Понад 20 підприємств залишилося на окупованих територіях
У нас понад 20 підприємств залишилося на окупованих територіях. Ми ще не почали цей процес (судовий – 24 канал). Буквально 2 тижні тому я писав Юрію Вітренко (голова НАК Нафтогазу– 24 канал) й ми домовилися про таку собі дорожню карту, а саме яким способом ми будемо оцінювати свої можливості в таких судових спорах. Тому в цьому напрямку ще трошки рано говорити.
Український оборонний комплекс має світові перспективи?
Ви могли б коротко описати майбутнє українського оборонного комплексу держави.
Він повинен бути абсолютно сучасним. Він повинен бути дуже прозорим. Він повинен бути тим сектором, який був би найяскравішим прикладом, що зіпсутий бренд Україна змінюється.
Тому мені б хотілося, щоб в такій країні, яка найбільша за територією в Європі, в якій все ж таки було тільки 2,7% територій Радянського Союзу, на якій перебувало до 40% потенціалу оборонно промислового комплексу всього Союзу. Щоб все ж ми вийшли з цього "піке" й почали розвиватися таким чином, яким розвиваються інші наші успішні сектори. У тому числі IT, який задає тон модним тенденціям не тільки в Європі, але й далеко за межами нашого континенту.
Важливо Про розвал Росії та закінчення війни на Донбасі: інтерв'ю із секретарем РНБО Даніловим
Тобто Укроборонпром – це не валіза без ручки, а потужний ресурс, який ми все ж таким маємо використати?
Абсолютно в цьому впевнений, але завжди потрібно йти вперед й дивитися на себе збоку, отримувати зовнішні поради. Я сам можу навчити свою дитину грати в теніс, але краще, щоб це зробив тренер. Те ж саме з консультантами, які більш досвідченні у світових ринках, можуть нам допомогти.
Ми повинні використати всі правила та процедури, які відповідають кращим світовим практикам. Тільки таким способом ми зможемо довести, зокрема нашим зовнішнім партнерам, що гідні бути в сім’ї НАТО, ми гідні співпрацювати зі світовими гігантами цього сектора.