Шлях до визнання

Французький хореограф Серж Лифар народився у квітні 1905 року в передмісті Києва. Його родина мала глибоке козацьке коріння.

Читайте також: Українка, що зачарувала Пабло Пікассо

З дитинства хлопець співав в церковному хорі Софіївського собору, а ще брав уроки гри на скрипці й відвідував клас фортепіано в консерваторії.


Молодий Серж Лифар


Лифар після виступу в Парижі

Та першим кроком до слави стала зустріч з Броніславою Ніжинською, сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. У 1922 вона емігрувала до Парижа, а згодом запросила туди й своїх п'ять найкращих учнів.

Цікаво, що спочатку Лифаря серед них не було, але один з обраних в останній момент відмовився від запрошення й поступився місцем Сержу. Так він опинився в Європі й почав активно займатися балетом.

Чим займався Лифар у Франції?Понад 30 років віддав балетній групі в "Гранд Опері", був її солістом, хореографом та педагогом. Був ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО.

Сучасники називали його "богом танцю", "добрим генієм балету 20 століття". За 26 років роботи в Опері Лифар виховав 11 зірок балету.

За словами хореографа, після переїзду до французької столиці він більше ніколи не бачив свою матір, а побувати в Києві вдалося лише один раз – у 1961 році.

Норовливий характер та дуель

Про його норовливий характер знали всі. Серж Лифар відмовлявся виходити на сцену, коли бачив халтурно виставлені декорації. А ще погрожував звільнитись й піти працювати таксистом, якщо буде не так, як він хоче.

Лифар заборонив балеринам виходити на сцену у власних коштовностях, чоловіків змусив зголювати вуса, а щоб глядачки зосереджувались на постановках, а не розглядали сукні та зачіски в залі – вимикав світло.


Серж Лифар в зрілому віці

Французи вже мали б звикнути до його витівок, проте дуелі від 52-річного балетмейстра вже ніхто не очікував. Цей спосіб з'ясування стосунків відійшов в історію й, зрештою, був заборонений законом. Втім, киянин був переконаний, що в нього є більш, ніж поважна причина.

Його багаторічний суперник в балетній сфері Жорж Куевас, який теж мав власну балетну трупу, взяв стару постановку Лифаря "Сюїта в білому", вніс невеличкі зміни, а тоді представив публіці під новим ім'ям – "Чорне і біле".


Cуперник Лифаря – Жорж Куевас

Лифар обурився й начебто виказав Маркізу все, що про нього думає та назвав дилетантом. Куевас, якому на той час було 73 роки, провів долонею по щоці Лифаря. Цей жест означав – зустрінемось на дуелі.

Зазвичай її деталі тримають у цілковитій таємниці. Вони теж – ділились лише з друзями, танцюристами та пресою. Вся Франція чекала на дуель.

Читайте також: Українець, який ціною власного життя відзняв перший фільм про Чорнобиль

30 березня 1958 року, коли наші герої прибули до обраного місця, їх вже чекав натовп й кілька десятків журналістів. Секундантам зі сторони Лифаря були танцюристи його балету. Зі сторони Маркіза – Жан-Марі Ле Пен, батько правої радикалки Марін.

Єдина умова сутички – битися до першої крові. Поєдинок тривав сім хвилин, доки Куевас не зачепив руку Лифаря. Подряпина, але кров таки виступила.

Дивіться відео дуелі:


Дуель зупинили, до киянина підбіг лікар, аби перев'язати руку. Здавалось, що поразка не надто засмутила Лифаря, чоловіки обіймались й тиснули один одному руки.


Лифар та Куевас після дуелі

Зрештою, такий публічний розголос був вигідний обом, адже сутичку зі шпагами обговорювали по обидві сторони Атлантичного океану.

Читайте також: Акторка з львівським корінням, чий винахід змінив життя людей

Газета The New York Times назвала цю дуель найделікатнішою в історії Франції. Лифар любив переповідати друзям деталі поєдинку, а журналістам неодмінно показував залишений на пам'ять сувенір.