Пізньої осені 1939 року Радянський Союз напав на Фінляндію. Серед фінського війська було багато добровольців – хтось старшого віку, а хтось зовсім молодий. Одним із юнаків, які у свої 20 став до зброї, був Лаурі Тьорні. Детальніше – читайте у програмі "Конфлікти" на 24 каналі.
У попередній програмі Війна за Нагірний Карабах: історія, причини 30-річного конфлікту та до чого тут Росія
Серед інших його рис найвиразнішою був талант воювати. І ці вміння він відшліфовував на службі в 3 арміях, ставши одним із найвідоміших фінських бійців – справжнім втіленням берсерків ХХ століття.
Участь у війні між СРСР та Фінляндією
У 1939 році Лаурі Тьорні було 20 років. За спиною – рік служби в мирний час. Хрещення вогнем відбулося у битвах на Ладозькому озері. Краще знаючи місцевість вони вдало обрізали комунікації окупантам. Тут прославилися фінські лижні частини і снайпери.
На фронті не вистачало офіцерів. Тьорні був після сержантських курсів і його призначили командиром шведськомовного батальйону.
"Ці люди були старшого віку. Вважалося, що з них не вийде добрих бійців. Але завдяки Торні вони впорались. Про Торні і його "мішків" писали газети, називаючи їх грізними воїнами", – розповів письменник Карі Каллонен.
Лаурі Тьорні / Фото The Famous People
Сам Тьорні не розмовляв шведською і спілкувався з бійцями своєї роти переважно жестами. Хоча в офіцерській школі оцінки у нього були не найкращі, за бойові заслуги він отримав Орден Хреста Свободи 1 і 2 рангу.
Підписане з росіянами перемир'я нічого доброго не ворожило. Країна занурилася в кризу, перейшла на продуктові картки. Серед 10% втраченої території був рідний Вііпурі, де народився Тьорні. Під радянською окупацією місто перейменували на Виборг. Його сім'ї довелось втікати з рідного дому.
Цей факт зіграв вирішальну роль в житті фінського військового і став мотором, який заряджав його бажання помсти за втрачений дім.
Період Другої світової війни
Те, що буде нова війна мало хто сумнівався. В рамках транзитної угоди з гітлерівською Німеччиною Фінляндія отримала допомогу в озброєнні та вишколі військових.
Лаурі Тьорні зголосився добровольцем до фінського батальйону "Ваффен СС", яким доукомплектували дивізію "Вікінг". З нею він проходить навчання у Відні.
Він був талановитим і спокійним курсантом. Водночас складалося враження, що він спостерігає за всім, ніби зі сторони. І спілкуватися з ним було не просто,
– пригадав солдат дивізії "Вікінг" Пентті Ліуккунен.
Отримавши звання унтерштурмфюрера Лаурі розсварився з німецьким керівництвом, і повернувся додому знову воювати. 26 червня 1941 року почалася нова війна з Радянським Союзом. Яткосота – так звана війна продовження. Тьорні доручили роту кулеметників, а потім і танковий взвод.
Товариш Лаурі відзначив, що з радянських танків, залишених росіянами на полі битви, був сформований танковий загін Тьорні.
Він брав участь в багатьох битвах і відіграв важливу роль на цій ділянці фронту, особливо після взяття петрозаводська. Війська були виснажені, і для них важливим було, що попереду йде Тьорні.
Читайте також Найбільша поразка Великобританії: до неволі потрапили майже 130 тисяч англійців
На початку 1942 року Лаурі Тьорні підняли у званні до командира полку. На той момент йому було лише 23 роки і він став один з наймолодших старших офіцерів фінської армії. Але на місці цей фін не сидів. На чолі з диверсійними групами він ходив у розвідку.
Тьорні очолив контрдиверсійний загін
Менше ніж за рік Теьорні доручили контрдиверсійний загін, який мав виловлювати радянські диверсійні групи і здійснювати рейди в глибокий тил противника. Формування називалося його ім'ям – "Єгерська рота Тьорні".
Всі їм заздрили. І я теж, поки не потрапив до нього. Репутація в підрозділу була бездоганна. Годували краще, звільнень було більше. Але і в бойових умовах вимоги були жорсткіші,
– відзначив Рісто Каіно з "Єгерської роти Тьорні".
За словами солдата загону Тьорні, втрат було порівняно небагато. Сам командир загону не брався за завдання, якщо бачив його безглуздя. Говорив: "Холодно, йдіть самі", і не брався за те, де був ризик втрати своїх людей.
Їх називали "фінськими дияволами". В боях і тренуваннях народжувалися нові зв'язки без зайвих формальностей.
Лейтенант фінської армії Лаурі Тьорні (посередині) / Фото Вікіпедії
"Нам не треба було називати його "пане лейтенанте". Це навіть не обговорювалося. У нас ні в кого не було потурань, як і покарань. Тих, хто провинився, він просто сам бив", – зауважив Рісто Каіно.
Головним завданням його групи були:
- виходи в сіру зону;
- полювання за язиками;
- диверсійні рейди ворожими тилами.
Згодом Лаурі Тьорні був нагороджений головною бойовою нагородою Фінляндії – Хрестом Маннергейма і німецьким Залізним Хрестом другого рангу.
Його тривожило рішення Фінляндії вийти з війни. У 1944 році капітана Лауро Тьорні демобілізували. Для людини, яка 6 років відвоювала, і готова битись далі стан, у якому він опинився, був шоком. Спочатку він намагався влитись до фінського антикомуністичного підпілля.
Але його швидко вирахували і могли кинути за ґрати, якби не втеча.
Життя після Другої світової війни
У січні 1945 Тьорні на підводному човні вирушив до Німеччини. Він планував пройти вишколи в зондеркоманді "Норд". Підрозділ готували до диверсійно-підривної роботи у Фінляндії. Але це були вже останні дні Рейху.
Взявши участь в кількох сутичках з червоноармійцями, Тьорні спочатку здався американо-британським військам, після чого із підробними документами повернувся додому. І знову тільки тимчасово.
Повоєнна Фінляндія, щоб не провокувати Москву на нову війну починає полювання за ветеранами –
особливо такими відчайдухами, як Тьорні.
Залишити камеру він зміг лише через 2 роки після амністії. І вже не чекаючи, нелегально Лауро перебрався до Швеції.
Швеції Тьорні став немов іншою людиною. Перестав пити, навчився відпочивати і навіть закохався,
– пригадав письменник Карі Каллонен.
Перспективи звити затишне сімейне гніздо не переконали Тьорні. Невдовзі йому мало виповнитись 30, а він не міг знайти собі місця в мирному житті. Тим більше, що його знову намагалися кинути за ґрати.
Висмикнути в долі ще один шанс він спробував під приводом більше заробити. Лаурі записався на торговий корабель, що прямував до Венесуели.
Лаурі Тьорні з дружиною / Фото з відкритих джерел
Як Тьорні потрапив у США
У Каракасі він зустрів однополчан, які намовили його за будь-яку ціну добратися до США. Вони посадили його на шведське судно, яке мало йти у Штати.
Коли воно пропливало Мексиканську затоку, Тьорні стрибнув за борт, і вплав дістався до берегів штату Алабама. Це був 1950 рік. Американська мрія для нього полягала в можливості зачепитися за щось військового характеру.
"У штатах Тьорні пощастило. Там вже були фіни в армії – люди Мартінена. Вони знали про бойові заслуги Тьорні, і змогли посприяти, щоб у нього з'явилася можливість робити кар'єру в американській армії", – прокоментував письменник Карі Каллонен.
Цікаво Жертвами ставали цивільні: моторошні факти про операцію "Оборонний щит"
Служба в армії Сполучених Штатів Америки
Йому було 35, а за спиною – дві війни. Тоді Тьорні почав досвід служби в третій армії. Спочатку треба було підтягнути англійську. За рік його взяли на посаду інструктора у війська спецпризначення, де найкраще оцінили його досвід диверсійної і контрдиверсійної роботи.
Там, за океаном, Лаурі Тьорні став Ларрі Торном.
Ларрі був крутим. Він був хорошим другом і постійно у добрій фізичній формі,
– відзначив військовий сил спецпризначення США Ганс Манц.
Попри схвальні відгуки, "старому вовку" важко було отримати офіцерське звання. На заваді було його минуле. Для американців захист фіном батькіщини був не таким очевидним, як зв'язок Фінляндії з Гітлером. І щоб не ризикувати, до фінів ставилися з сумнівом.
Однак Тьорні залишався в армії. У складі американських частин він потрапив до Німеччини, але його швидко звідти прибрали.
"Якось він був з дівчиною в барі. Це було в Аугсбурзі. Деякі присутні німці знали, що він американець і спробували наїхати на нього. Ларрі це швидко набридло. І він "заспокоїв" їх стільцем з бару", – згадав спецпризначенець США Чарлі Нортон.
Лаурі Тьорні за своє життя відслужив у трьох арміях / Фото Ilta-Sanomat
Тьорні знову повернувся у Штати. Службу в зелених беретах він поєднував з навчанням на офіцерських курсах і кількох місіях. Досвід і професіоналізм воєнного ремесла принесли йому авторитет в американській армії.
Трагічна смерть у В'єтнамській війні
Через 9 років він з американськими військами вирушив на свою третю війну – у В'єтнам. Там знадобилися його знання диверсійної і партизанської тактики. Він очолював групу "спостереження і контролю", яка виконувала рейди в тил противника.
Простіше кажучи, Ларрі Торн знову потрапив у звичне для себе середовище.
Почались розвідувальні рейди на територію Лаосу. Головне завдання – виявити опорні пункти і шляхи комунікації В'єтконгу, щоб завдати по них масовані артудари,
– пояснив військовий Чарлі Нортон.
18 жовтні 1965 року він вирушив на розвідку. Американці шукали головну комунікаційну артерію в'єтконгівців –шлях Хо Ши Міна.
Несподівано зв'язок із вертольотом фіна обірвався. Понад 50 вильотів в район зникнення розвідників нічого не дали.
"Ті, хто добре знав Ларрі, не сумнівалися: якщо він живий, то він повернеться. Дуже сильно вірили в його досвід. Якщо хтось і виживе, то це точно Ларрі. І чекали, що одного дня він вийде з джунглів з рушницею на плечі", – розповів Чарлі Нортон.
Через рік Лаурі Тьорні помертно присвоїли звання майора національної армії США.
Нагороди військового Лаурі Тьорні / Фото з відкритих джерел
Життєвий шлях фіна був настільки незвичним, а бойова репутація яскравою, що розгадати секрет його зникнення намагалися дуже довго.
Зрештою його останки фінські пошуковики знайшли лише через 30 років – у 1999 році. Їх перевезли у США і поховали з великими почестями.
Могила Лаурі Тьорні у США / Фото Вікіпедії
У 2010 році він був названий першим Почесним членом полку спеціальних військ Армії США. Вдома, за підсумками національного опитування, Лаурі Тьорні увійшов до сотні найвідоміших фінів.