Особливо, якщо висловлювати думку в країні, де демократія – це пусті слова. Зазвичай в таких авторитарних краях є інші інструменти, які дозволяють стишити вільний голос. На жаль, у випадку з Хашоґджі так і сталося. Про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Зверніть увагу Замах на Скрипалів: моторошна історія отруєння, до якої причетна Росія

Все почалося у 2015 році, коли журналіст нещадно критикував спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана. "Я все ще бачу в ньому реформатора. От тільки проблема в тому, що його владні руки все душать", – заявляв Хашоґджі.

Він зовсім не дає продиху для медіа і для людей. Не дає можливості говорити про кричущі проблеми. Так не можна,
– наголошував журналіст.

Хашоґджі працював на різні саудівські видання, але тема його робіт завжди була одна – критика принца і американського президента Дональда Трампа. Якщо глава Білого дому "діставав на горіхи" за війни, в які влазять США і міжнародну політику, то на принца шквал невдоволення лився через переслідування опозиціонерів, активістів і в принципі будь-кого, хто намагався перейти дорогу Королівській сім'ї.

Джамаль Хашоґджі
Журналіст Джамаль Хашоґджі із Саудівської Аравії / Фото AP

Однак, писати йому ніхто не заважав, але тільки до 2016 року. Саме в той час Хашоґджі прославився як головний критик Королівської сім'ї. Його статті, публічні виступи та інтерв'ю привертали багато уваги міжнародної спільноти.

Через це йому повністю заборонили займатися журналістикою в країні, в іншому випадку – ув'язнення. Люди принца, грубо кажучи, пообіцяли перетворити його життя на пекло.

"Чи погрожували йому? Так. Але його це абсолютно не лякало. Єдине чого він боявся – це поїхати у якусь країну, де саудити зможуть його прибрати або посадити на приватний літак і викрасти", – розповів Туран Кіслаччі, друг Хашоґджі.

Все про вбивство Джамаля Хашоґджі: дивіться відео програми 24 каналу

Заборона на журналістську діяльність штовхнула Хашоґджі у 2017 році виїхати із Саудівської Аравії та осісти у США. Він думав, що спецслужби там його не дістануть. В принципі, так і сталося. Джамаль продовжив писати і почав шукати видання, яке могло б надати йому колонку для статтей.

У США, навіть попри критику Дональда Трампа і його політичної діяльності, свобода слова все ж була кращою, ніж на батьківщині. Того ж таки 2017 року Мухаммед ібн Салман став главою антикорупційного комітету країни.

Поки він тероризував найбагатших людей Саудівської Аравії, Хашоґджі з Америки писав про це і розповідав усьому світу, що режим принца погруз у корупції, брехні і насильстві над власними ж людьми.

Мухаммед ібн Салман
Cпадковий принц Саудівської Аравії – Мухаммед ібн Салман / Фото EPA

Згодом – з'явилася робота у The Washington Post, видання радо надало журналісту колонку. А статус ЗМІ допоміг світові почути голос Хашоґджі. Про діяльність і життя саудівського принца виходили все нові й нові заголовки. І це вже не кажучи про критику королівської родини.

Але й розібратися з журналістом просто так не могли. Дістати його на території США для саудівських спецслужб було завданням неможливим. Залишалося хіба тероризувати дзвінками чи в соцмережах.

​Цікаво 6 років під прикриттям: як агент ФБР Джо Пістоне поставив мафію на коліна

Хашоґджі теж розумів, що після його діяльності повернутися на батьківщину можна буде, хіба коли монархія у королівстві впаде. В іншому випадку – його просто уб'ють. Водночас робота у The Washington Post йшла добре, він став знаним і достатньо відомим в журналістських колах.

Джамаль ходив на інтерв'ю, давав публічні виступи і лекції про режим королівської родини. Також намагався допомогти тим, на кого бійцівські собаки саудівського принца точили зуби. Громадські діячі, політичні активісти, критики режиму – де б вони не були, кожен зіткнувся із погрозами розправи.

Та й сам Хашоґджі теж. Коли спецура зрозуміла, що "задобрити" його посадою чи хорошою роботою не вийде, йому відверто почали погрожувати. Те, що скоро Джамаль помре, було очевидно. Все решта – питання часу, місця і способа убивства.

Убивство Хашоґджі почалося через історію з жінкою – Хатідже Дженгіз. Саудівський журналіст уже був одружений, мав синів, але розлучився. З Дженгіз познайомився на інтерв'ю. Іскра переросла у щось більше і все дійшло до шлюбу.

Хашоґджі з Хатідже Дженгіз
Джамаль Хашоґджі з нареченою Хатідже Дженгіз / Фото з соцмереж

Аби побратися, потрібно було підтвердити факт розлучення із попередньою дружиною. Саме ця подія стала точкою неповернення в житті Хашоґджі. З Америки журналіст із нареченою поїхали до Туреччини, аби дізнатися, як і коли можливо організувати весілля.

Нам заявили, що потрібен спеціальний сертифікат, який би підтвердив, що кожен з нас вільний. Без нього – ніяк. А щоб дістати той сертифікат, треба було піти в саудівське посольство,
– пояснила Дженгіз.

Хашоґджі підозрював, що візит у посольство Саудівської Аравії в Туреччині може бути фатальним для нього. Але ні, за 45 хвилин розмови йому повідомили, що з весіллям проблем немає, а документи про розлучення можна буде забрати за кілька днів.

Нічого не віщувало біди. Здавалось би, процедура реєстрації пройшла успішно і за кілька днів з новою дружиною Джамаль почне нове життя. Жити, до речі, і будувати сім'ю думали в Туреччині.

Зверніть увагу Надурив сирійські війська та політичні еліти: шпигун Елі Коен, який змінив хід історії

Ну а поки Хашоґджі планував своє майбутнє, посол Саудівської Аравії повідомив принца і тамтешні спецслужби, що журналіст у нього на гачку і за кілька днів повернеться у посольство. Шанс затримати ворога королівської родини втрачати не можна.

У Ріаді прекрасно розуміли – іншої нагоди упіймати Хашоґджі може не бути. Тому почали готувати план убивства журналіста. Якщо вірити дослідникам і розслідувачам, то варіантів було два: змусити Джамаля повернутися до Саудівської Аравії і перестати критикувати принца або убити його на місці.

Посольство – місце цілком таємне. Все, що там відбувається, залишається за стінами дипустанови. Принаймні, так вважали спецслужби. На ліквідацію Хашоґджі відправили 15 людей.


Посольство Саудівської Аравії в Туреччині / Фото Global Look Press

Серед них – 3 ключові персони: Мустафа аль Мадані – двійник Джамаля Хошоґджі, Салах аль Тубайджи – експерт із розтину, Магер Мутреб – керівник всієї операції. Решта команди – на випадок екстренної ситуації.

Група вбивць запевняла, що вони – туристи. Але зазвичай туристи ніколи не забігають у посольство на кілька годин, а потім знову в аеропорт. Спочатку вони поїхали в готель. Потім в центр міста, де купили валізи, після чого в посольство, потім знову готель і на літак.

2 жовтня 2018 року Джамаль Хашоґджі приїхав у посольство. Йому подзвонили – мовляв, документи вже готові, залишається поставити кілька підписів і забрати. На відео видно, як журналіст залишає свій телефон нареченій та заходить у посольство.

ВІдео, як Хашоґджі заходить у посольство в Туреччині:

Це останнє відео, на якому його бачать живим. Джамаль не виходив 2 години – спочатку все здавалося нормальним. Адже попереднього разу він провів у кабінеті посла 45 хвилин. Дженгіз подумала, що процедура оформлення може тривати довше, тому не хвилювалася.

Але коли він не з'являвся вже 4 години – почалася паніка і усвідомлення факту, що можливо її наречений уже й не вийде. "Я вдивлялася у всі авто, які виїжджали з території посольства. Намагалася зрозуміти, що відбувається. Ніколи не думала, що таке може статися", – розповіла Дженгіз.

Пішла до входу. Сказала, що чекаю на Джамаля Хашоґджі. Мені відповіли, що такого не знають і він сюди не приходив, що всередині нікого немає. Через 5 годин очікування я почала телефонувати друзям Джамаля і просити допомоги,
– пригадала вона.

Група убивць прибула кількома годинами раніше. Перед тим, як Джамаль зайшов у будівлю дипустанови, двома різними рейсами в турецький аеропорт Ататюрк прибули приватні літаки – із різних міст. Загін з 15 людей зібрався у посольстві теж у різний час.

Читайте також Вбивця без краплі співчуття: історія грабіжника Діллінджера, за яким роками полювали ФБРівці

Вони приїхали різними автомобілями із дипломатичними номерами. Одне із авто заховали у критий гараж, де камери відеоспостереження не могли зафіксувати, хто виходить і що несе в руках. То були валізи, які, ймовірно, пізніше використали для фасування розчленованого тіла Хашоґжі.

Саудити від початку спланували все неправильно. Вони були надто впевненими в собі. Думали, що Туреччина – проста країна, але ми найбільша і найсильніша країна в регіоні. Наші правоохоронні структури достатньо натреновані,
– зауважила Емрулла Іслер, член турецького парламенту.

Через 5 годин після зникнення журналіста версію убивства ніхто не розглядав. Друзі, наречена та й тамтешні журналісти – всі допускали можливість, що Хашоґджі просто викрали і таємно вивезли приватним літаком до Саудівської Аравії.

Чим більше часу спливало від його візиту в посольство, тим малоімовірнішою здавалася версія викрадення. Перші здогадки про убивство опозиційного журналіста почали з'являтися 3 жовтня – наступного дня після зникнення.

Позиція Саудівської Аравії – ми тут ні до чого. Позиція посольства – всередині його нема, а камери і справді зафіксували, як Хашоґджі вийшов із дипустанови. З'явилося питання, а де ж він тоді.

Першими про розчленування заговорили журналісти ВВС. Потім цю ж тему підхопили й інші впливові видання – The Washington Post, The Guardian. В мережі з'явилися відео з камер спостереження, де видно як спецпризначенці виносять та заносять у посольство величезні пакети і валізи.

Дивіться відео з камер спостереження:

А чоловік, який насправді виходив із будівлі – Мустафа аль Мадані – двійник Джамаля Хошоґджі. Попри те, що він був одягнений точно так само, як і журналіст, його видало взуття. Джамаль заходив у черевиках, а двійник вийшов у кросівках.

Тут і стало зрозуміло: його не викрали, а убили. Залишилося знайти тіло і довести причетність Саудівської Аравії і принца Мухеммеда ібн Салмана зокрема. Адже група убивць – це наближені до нього люди.

Той же керівник операції Магер Мутреб по всьому світу катався разом із принцом і його обличчя фігурує практично на всіх офіційних зустрічах саудівського принца.

Коли Хашоґджі зайшов у посольство, відправився на другий поверх – в офіс посла. Там у невеличкій кімнаті на нього вже чекала група кілерів і сам працівник дипвідомства. На столі лежали хірургічні інструменти. Тоді Джамаль усвідомив, що уже не покине стіни цієї будівлі.

Йому вкололи ін'єкцію невідомого препарату і задушили. Журналіста роздягли – крім взуття. За кілька хвилин з дипустанови з чорного ходу вийшов двійник. Хашоґджі розчленували у кабінеті посла. Якщо порахувати загалом, то вся спецоперація зайняла лише 1,5 години.

ВІдео, на якому видно двійника Хашоґджі:

Група кілерів швидко покинула посольство через чорний хід, відправилася в аеропорт та двома рейсами повернулася до Саудівської Аравії з почуттям виконаного обов'язку. Поки в Туреччині велося розслідування справи, саудити впевнено заявляли, що принц – там ні до чого.

Мовляв, вони навіть не думали чіпати Хашоґджі, бо тільки нещодавно пропонували йому повернутися на батьківщину і пропонували роботу. Частково – це була правда. Джамалю справді телефонували з такими пропозиціями.

Але відео з камер спостереження, діяльність журналіста та корумпований режим королівської родини склалися в один пазл – правоохоронним структурам Туреччини стало зрозуміло, що Джамаля особисто замовив Мухаммед ібн Салман.

Довести провину саудитів було непросто. Доказів практично не було, всередину посольства нікого не впускали. Проте за справу взялися турецькі спецслужби. Ключовим моментом у розслідуванні стали плівки, які показала агентура. Виявилося, що посольство прослуховували.

На опублікованих плівках чітко чути голос Джамаля, посла і керівника операції Магера Мутреба. Чути їхні діалоги, прохання не убивати. А ще – звук хірургічної пилки Салаха аль Тубайджи.

Магер Мутреб
Магер Мутреб під час подорожі з принцом Мухаммедом ібн Салманом / Фото AP

І навіть попри це саудити не хотіли визнавати ні причетності, ні провини. Адже визнати свою неправоту – означає відкрито заявити про те, що принц країни замовив журналіста.

Аби хоч якось змусити Саудівську Аравію відповісти за скоєне, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган розпорядився віддати усі наявні плівки експертам і спецслужбам різних країн. Всі підтвердили, що голоси співпадають з головними підозрюваними. Стало зрозуміло, що винен точно принц.

Після детального аналізу отриманих плівок Німеччина, Данія, Бельгія і Фінляндія перервали співпрацю із саудитами практично у всіх сферах, але у військовій найбільше. При цьому, відкрито заявивши, що з убивцями ніхто співпрацювати не буде.

Цікаво, що американське ЦРУ теж визнало Саудівську Аравію винною, ба більше – відомство офіційно назвало винним у загибелі журналіста саудівського принца. Однак, заяв ЦРУ було недостатньо. Адже Трамп пліч-о-пліч стояв із королівською родиною і намагався прикривати їх.

До теми Легендарні операції ЦРУ: до яких відомих подій причетна спецслужба США

За 18 днів після убивства Саудівська Аравія все ж офіційно визнала, що журналіста убили в їхньому посольстві. Опиратися було марно через те, що в дипустанову допустили турецьких слідчих. На стінах вони знайшли краплі крові Хашоґджі та відбитки пальців групи кілерів.

Все задокументували та вислали саудитам як прямий доказ. Не визнавати цього означало би почати міжнародний скандал. Він і так в принципі стався, але не таких потенційно великих масштабів. Хоча провину і визнали, принцу вдалося вийти сухим із води.

Уряд Саудівської Аравії заявив, що Хашоґджі ніхто спочатку убивати не хотів. Він нібито загинув внаслідок бійки, яку ж сам і спровокував. Всі плівки, опубліковані турецькими спецслужбами, принц назвав сфабрикованими. За словами принца, він визнає провину, бо не проконтролював ситуацію, але особисто убивства не організовував.

Одні вважають, що його викинули у колодязь на території посольства. Інші запевняють, що спалили. Турецьким журналістам вдалося віднайти майстра, який будував спеціальну піч якраз після того, як Хашоґджі вперше прийшов до посольства.

Імені і обличчя він свого не розкрив, але запевнив, що піч була вдвічі більшою за звичні. Потужності там вистачало, щоб розплавити метал, а отвір був настільки великий, що спокійно можна покласти дорослу людину. Навіщо така піч у дипустанові – досі так і не ясно. Але відомо точно одне – її конструювали за кресленнями і вказівками посольства.

Це дуже шокуюче і досить гротескне убивство. З точки зору спецслужб – це повна некомпетентність: убити когось у вашому ж власному посольстві,
– прокоментував Гленн Карл, колишній агент ЦРУ.

Однак, саудити все ж заявили, що почали власне розслідування і арештували навіть не 15, а 18 підозрюваних. Вони очікують суду. Виявилося, що винними визнали 11 осіб, 5 з них отримали смертні вироки. Усе це – лише пародія на суд.

Всі засідання, вироки і розгляди відбувалися за закритими дверима. До сьогодні невідомі навіть імена тих людей. Однак у вересні 2020 року п'ятірку, яку прирекли на смертну кару, помилували. Натомість вони отримають 20-річне ув'язнення – якщо отримають взагалі.

Убивство Джамаля Хашоґджі досі залишається на слуху. Розібратися, хто винен, так і не вийшло. Ситуація насправді жахлива: у кожної сторони конфлікту – Туреччини, Саудівської Аравії чи тих же США є свої причини для нерозголошення усіх деталей трагедії.

Але коли президент такої, здавалось би, демократичної країни як США намагається прикрити звірства спецслужб саудитів, то намагання Хашоґджі боротися за реформи чи права людей на Близькому і Середньому Сході стають марними. Адже в такі моменти для людей, що ведуть таку ж боротьбу як і колишній журналіст, настають темні часи.