22 липня 2016 року уряд підтримав пропозицію Міністерства освіти і науки України щодо створення Національного репозитарію академічних текстів. Тобто, йдеться про створення єдиної бази для всіх наукових робіт. Свого роду, це буде програмне антиплагіатне забезпечення, яке порівнюватиме один текст з іншим.
Що таке репозитарій?
Як відзначила в коментарі сайту "24" Олена Рижко, кандидат філологічних наук, доцент, докторант Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, репозитарій – це, скажімо, банк текстів, сховище чи архів. Тобто сукупність електронних варіантів текстів, захищених дисертацій, кандидатських, докторських, магістерських тощо. Таке "сховище" текстів запроваджують саме зараз, вважає Рижко, оскільки це є логічним крок у боротьбі з поширеним нині академічним плагіатом.
Новий Закон України "Про вищу освіту" вимагає обов'язкової перевірки дисертацій на плагіат. Для того, щоб ефективно здійснювати такі перевірки, і потрібен репозитарій. Система працює, порівнюючи тексти. Чим більше текстів для порівняння – тим краще,
– наголосила Рижко.
Загалом у світі також посилюється боротьба з плагіатом. У свою чергу, Україна має нарешті визнати важливість цієї проблеми і зайнятись її розв'язанням. Тому прихованих причин тут шукати не треба.
Що є плагіатом?
У Законі України "Про авторське право та суміжні права" дається таке визначення: плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.
До того ж, навіть саме слово "рlagio" з латинської перекладається як "викрадаю".
А ще в Україні працюють, так звані Американські ради, і за їх підтримки уже з цього навчального року в десяти університетах України запроваджується курс "Академічної чесності". На якому й роз'яснюватимуть, що таке плагіат, які бувають його види та як його не допускати.
Як працюватиме репозитарій?
У коментарі сайту "24" Інна Совсун, перший заступник Міністра освіти і науки України, відзначила, що має бути єдина зведена база наукових текстів. Бо, якщо її немає, то будь-яке текстове порівняння, скажімо, вважатиметься неповноцінним.
Завдання репозитарію, за словами Совсун, полягає в тому, щоб звести докупи усі тексти, які пишуться в українському освітньому середовищі. Понад те, до цієї бази зможуть підключитися університети, котрі мають своє антиплагіатне забезпечення, й за допомогою бази звірити тексти на схожість.
Що туди завантажуватимуть?
У першу чергу, це будуть дисертації. Ті дисертації, що захищалися після 2014 року (після прийняття закону "Про вищу освіту") вже є на сайтах ВНЗ онлайн. Вони будуть у відкритій частині репозитарію, тобто доступними для всіх.
Дисертації, що захищалися до цього часу й не передбачали обов’язкову публікацію – знаходитимуться в закритій частині репозитарію (бо автори не давали згоду на відкрите друкування), але завдяки їх завантаженню до єдиної бази можна буде перевірити, чи використані, скажімо, шматки цих дисертацій в інших текстах.
Читайте також: Все, що потрібно знати про скасування "спеціаліста"
Схожа ситуація з науковими статтями. Деякі журнали обмежують доступ до своїх текстів, тому прочитати їх онлайн через репозитарій буде неможливо. Однак усі тексти завантажуватимуться до єдиної бази та будуть доступні для антиплагіатної перевірки. Наукові статті, що знаходяться у відкритому доступі за згодою авторів і власників видань, будуть доступні онлайн і в репозитарії, повідомляє освітній портал "Педагогічна преса".
Пізніше МОН планує додати до єдиної бази також роботи студентів вишів – бакалаврські та магістерські роботи.
Хто партнери?
Варто погодитися, що зібрати усі наукові тексти в єдине ціле – доволі непросте завдання. Відтак, впроваджувати таку амбітну ідею Міносвіти буде разом з "Майкрософт Україна". Остання уже розробляє програмне забезпечення репозитарію. Тестову версію з частиною тексів орієнтовно запустять через 1-2 місяці. Причому протягом декількох років наукові тексти поповнюватимуть новостворену антиплагіатну базу.
Скільки коштуватиме?
Завдяки партнерству з "Майкрософт Україна" розробка програмного забезпечення репозитарію обійдеться у 180 тисяч гривень. Порівняно недорого. До всього, упродовж двох років треба буде платити ще 20 тисяч гривень щомісяця за використання, доопрацювання, довантаження текстів тощо.
Варто також зазначити, що університети, дослідники, наукові установи використовуватимуть репозитарій безкоштовно.
Також "Майкрософт Україна", зазначає Совсун, надає доступ до так званих "хмарних технологій", що дозволяють обробку й зберігання даних на віддаленних інтернет-серверах. А це полегшує роботу. Останнім часом, до речі, "хмари" стали одним з трендів розвитку IT.
Чому плагіатять?
За результатами Східноукраїнського фонду соціальних досліджень, переважна більшість студентів, а конкретніше – понад 90% – використовує плагіат в тій чи іншій формі. Відповідно до опитування, списування також визнали плагіатом. Одна з причин цього, вважає Рижко – відсутність усвідомлення, що плагіат – це крадіжка. А також лінощі, невміння опрацьовувати першоджерела, бажання нажитися на чужій праці. Разом з тим, у школярів і особливо студентів, є багато завдань без творчої складової.
Варто запровадити творчі завдання замість рефератів і скоротити кількість предметів у семестрі. Потрібно ті ж самі реферати, яких у мережі мільйон, замінити, скажімо, на есе, котрі будуть стосуватися майбутньої професії студента. А головне – це будуть творчо виконані завдання, їх не можна буде списати,
– коментує Рижко.
За її словами, щоб позбутися "плагіатства", потрібно повністю перебудувати систему освіти. Приміром, запровадити у ВНЗ курс із академічної чесності з першого курсу.
Підсумовуючи, можна сказати: якщо всі тексти будуть підвантажені в єдину базу – з’явиться технічна можливість їх зіставляти. Тому видати реферат друга за свій стане неможливо. Однак, з іншого боку, навіть така потужна антиплагіатна система не подолає проблему "наслідування" чужих текстів повністю.
Тому, як відзначила Рижко, створення репозитарію не панацея. За помахом чарівної палички ситуацію не виправити. Однак це перший крок у боротьбі з плагіатом в освіті. І дуже важливо, щоб ця система працювала для всіх, як для простих студентів, так і для маститих науковців.
Читайте також: Нові сервісні центри: що зміниться і для кого