Хто з них стане новими суддями оновленого Верховного суду, має остаточно визначити Вища рада правосуддя. Зараз Вищу раду правосуддя очолює Ігор Бенедисюк, який став членом до цього непомітного, але впливового органу за квотою президента Порошенка в 2015 році. Парадокс в тому, що доля оновлення головного суду країни перебуває в руках людини, відносно якої є серйозні підозри про наявність громадянства Росії. Ігор Бенедисюк з 1991 по 1994 рік працював суддею 37 військового суду Далекосхідного військового округу (місто Южно-Сахалінськ, Російська Федерація).
Тобто він не лише постійно перебував на території Росії, але і мав громадянство країни-агресора. Бо в іншому випадку просто не міг би виконувати функцію судді в цій державі. Це прямо передбачено законом "Про статус суддів в Російській Федерації".
Щодо того, чи мав громадянство Росії Бенедисюк, відмовився від нього чи зберіг його, громадські активісти направляли чисельні запити до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та особисто до пана Бенедисюка – однак відповіді на це питання отримано не було. Замість цього Вища рада правосуддя виступила з заявою про ледь не переслідування Бенедисюка – шляхом "появи публікацій дискредитаційного характеру стосовно членів Ради, розповсюдження неперевіреної інформації, спроби тиску та іншого незаконного впливу".
Читайте також: Як Порошенко підриває імідж України в світі
А якщо прослідкувати, як діє орган під керівництвом Бенедисюка, то цифри будуть ще більш вражаючими. Так, подивимося на результати очищування суддівського корпусу від діячів, які заплямували себе ухваленням рішень під час Революції гідності. У 2017 році Вища рада правосуддя звільнила тільки трьох (!) "суддів Майдану”, ухвалювали неправомірні рішення під час Революції Гідності. А з часу зміни влади вдалося зняти з посад лише 10% осіб у мантіях – язик не повертається назвати їх суддями – з-поміж тих, які за вказівкою Януковича та його банди виносили рішення проти активістів та протестувальників.
Тобто тільки 31 суддю з понад 350. При тому, що на новостворену Вищу раду правосуддя з пристойними зарплатами були високі сподівання, тим більше було спрощено і процедуру звільнення та покарання суддів.
Загалом судова реформа, якою президент Порошенко та генпрокурор Луценко хваляться на всіх міжнародних заходах, часто є просто профанацією. Про що взагалі говорити, якщо відбір до нового Верховного суду пройшли двоє суддів касаційної, які в часи Януковича залишили в силі обвинувальний вирок про засудження Луценка до 4 років ув'язнення. Враховуючи, що Луценко так активно підтримує результат судової реформи, чи можна вважати, що і власне засудження він вважає законним. Ще один суддя, який пройшов до Верховного суду – на прізвище Голубицький – присудив до довічного позбавлення волі неповинну людину.
Читайте також: "Договорняки" Порошенка: найцікавіші оборудки, схеми та махінації президента
Але попри невтішні результати судової реформи, Порошенко з Луценком всіляко блокують створення окремого антикорупційного суду. Влада вже не соромиться публічно саботувати це питання. Випитуючи у західних гостей, чи є в їхніх країнах антикорупційні суди, президент явно лукавив – тому що в США і Німеччині незалежно працюють суди загальної юрисдикції, і потреби в таких окремих органах немає.
Дискредитуючи ідею, президент почав перераховувати країни з окремими судами по антикорупційних справах – і згадав Уганду. Але навіть тут він помилився з прикладом. Так, там низький рівень життя і авторитарний режим, але від британців у них залишилася система права, а створений антикорупційний суд працює досить активно. А головне – в Уганді власними силами створили систему електронного декларування, яка охоплює вже 25 тисяч чиновників.
При чому, на відміну від України, домоглися цього без примусу Євросоюзу або інших "старших товаришів", а добровільно. Це те, що Порошенко був би не спроможний зробити, якби не постійний тиск з боку Заходу. Таким чином, навіть порівняння з Угандою працює проти нинішніх керівників України. Таку владу треба міняти, і ми разом зможемо змінити на краще.