На початку квітня на Донбасі загинула старший солдат і кулеметниця Яна Червона, що мала позивний "Відьма". Сталося це після того, як міна бойовиків влучила у бліндаж, в якому перебувала жінка. Разом з Яною цей світ покинув ще один український боєць – Олександр Мілютін із позивним "Дєда". З обидвома попрощалися у Бахмуті та Харкові 4 квітня. У Яни Червоної залишилися двоє дітей (дев’ятирічний син і восьмирічна донька) та чоловік.
Читайте також: Смерть Яни Червоної на Донбасі: військові показали моторошні фото з місця трагедії
Біографія Яни Червоної
Яна Червона разом зі своїми дітьми
Яна за освітою є секретерам. А до війни на Донбасі, як зізнавалася, "працювала мамою" та любила рибалити. Також брала участь у харківському Майдані: ходила на мітинги до пам’ятника Шевченка та марширувала з іншими патріотами містом, вигукуючи "Харків — це Україна", "Україна — єдина". Згодом, коли тут з'явилися проплачені тітушки з російського Бєлгород та почалися бійки та стрілянина, жінка пішла до лав харківської Самооборони. А далі почалася війна.
Моя старша дитина, мій син, якому тоді було чотири рочки, взимку 2013-2014 року з маленьким прапором України у руці ходив зі мною на акції. До першої ангіни. Потім він ходив зі мною вже навесні. І тоді ми з ним потрапили у перестрілку – по дорозі до стадіону "Металіст" на нас влаштували напад, по людях почали стріляти… І не тільки гумовими, як я потім дізналася. Через нас із сином тоді направили пістолет на тих, хто йшов за нами. Я злякалася та перестала брати його з собою. Бо зрозуміла, що закінчитися це може погано. Якщо не поранять – то затопчуть,
– розповідала Яна восени 2018 року у коментарі "Цензор.НЕТ".
Яна та інші жінки, що воюють на Донбасі
Як Яна Червона потрапила на Донбас
Щоправда, брати участь у бойових діях вона зголосилася не одразу. Спершу була волонтеркою та допомогала батальйону "Айдар". А воювати почала у вересні 2016 року, вступивши до лав 54-ї бригади, потім перейшла у 46-й окремий батальйон спеціального призначення "Донбас-Україна", який зараз перебуває на передовій на Луганщині, та пробула у ньому до кінця свого життя.
"Ми з дівчатами почали збирати допомогу для фронту… Адже тоді не було абсолютно нічого. Хлопці раділи навіть таким речам, як мило, цигарки та запасна форма на змінку. Потім Стас, один із моїх друзів-волонтерів, пішов добровольцем у батальйон "Айдар"... Отож одного разу я поїхала до нього в гості на передову з волонтерською допомогою. Тоді й зрозуміла, що ця робота стала для мене виходом із безодні, в якій я не знала, що робити, аби приносити користь, тоді коли наші хлопці воюють… Так я і почала допомагати айдарівцям, поки сама не підписала контракт", – розповідала Яна Червона у 2017 році у коментарі виданню "Дзеркало тижня".
Спершу Яна длпомагала хлопцям на фронті, а потім взяла у руки кулемет
Звідки взявся позивний "Відьма"
За словами Яни Червоної, до червня 2016 року жінок здебільшого відправляли на кухню або склад, але після цього все змінилося, і прекрасна половина людства отримала більшу волю, відтак вона взяла в руки кулемет. Щодо позивного "Відьма", то його придумала подруга Яни.
"Чому "Відьма"? Не знаю. Може, характер. А ще... погане часто відчуваю. Але коли стаю занадто "доброю", хлопці жартують, що час змінювати позивний на "Фея", – пригадувала військова.
Найстрашніші спогади Яни Червоної про Донбас
Найтривожнішими для Яни Червоної дні були у грудні 2016 року – тоді загинули одразу п’ять її побратимів... а сьогодні вже її немає.
Читайте також: На Донбасі трагічно загинув воїн з Львівщини: що відомо про героя
Яна у пам'яті побратимів завжди залишиться світлою та усміхненою
В той день в нас була операція, ми мали взяти "ліс". Я спершу сиділа на раціях, але, і коли моя зміна закінчилась, залишилась. Ми всі майже добу постійно були на раціях, чули весь ефір, все, що тоді відбувалось… Особливо страшно було почути перше: "В нас 200-й". Саме я приймала цей сигнал. Потім друге повідомлення: "В нас 200-й". Ми не знали навіть хто саме загинув, група тоді розбилась і хлопці втратили одне одного з виду. Потім ще одне таке повідомлення. І я сиділа і не знала, кого вже немає в живих, а хто повернувся в бліндаж. Єдине ім’я, яке ми на той момент знали – це Микита Яровий ("Шайтан") – командир нашої роти. А далі в "ефірі" повідомлення були уривчастими, з криками, взагалі неможливо було зрозуміти, що там відбувається. Серед них був Андрій Байбуз (позивний "Ефа"), він воював разом з дружиною – Вікою… В той день крім "Ефи" та "Шайтана" загинули ще "Санич", "Сім’янин", "Гюрза". Істерик не було. Усі ці смерті я плакала, але як це виразити правильно… спокійно плакала,
– пригадувала Яна Червона.