Щоб подружитися з іноземними піонерами слід було принаймні знати про їх існування. А побачити іноземних гостей можна було хіба що в піонерському таборі номер один – "Артеку".
Читайте також: Згадати Все. Радянська жінка
В інших, менш крутих таборах теж знайомилися з ровесниками інших національностей. Але це свої – союзні, інтерес одразу згасав. Цікавими були ті, хто жив за залізною завісою. Десь там у таємничій Європі, на Кубі, в далекій Азії і навіть у ненависній капіталістичній Америці.
У нас в школі було таке. Прийшла вчителька англійської мови і каже: "будемо присвячувати урок Кубі". До чого тут англійська – незрозуміло. Вчителька принесла листа від кубинських однолітків, треба було їм щось відписати, ми урочисто зачитували цей лист,
– сказав інформаційний директор 24 каналу Анатолій Яворський.
Шанс побачити кубинську та і будь-яку іншу закордонну дитину тоді прирівнювався десь до можливості виїхати за кордон. Були відповідні клуби інтернаціональної дружби. По суті, товариство листувальників з ровесниками з-за кордону.
Клуб інтернаціональної дружби
Як же виглядали самі клуби інтернаціональної дружби? Насправді нічого особливого, просто кімнатка в будинку піонерів чи навіть інституті, де ділилися враженнями від отриманих листів і за потреби писали на нові адреси. На стінах висіли фотографії різних піонерів. Реальні люди, з якими члени цього клубі листувалися. І в’єтнамці були, і поляки, і навіть один американець.
Про що ж писали красивим дівчаткам і хлопчикам за кордон? Яку інформацію отримували звідти? Ця тема цікава не лише нам. Інтерес до дитячого спілкування проявляли і спецслужби. Ану ж ти випадково у листі вибовтаєш, що твій батько слухає радіо "Голос Америки"?
Читайте також: Згадати Все. Державні нагороди і не тільки
Навіть у темі листування – не без політики. Одна з найкрасивіших піар-кампаній в СРСР теж пов'язана з листами. Якось маленька американка Саманта Сміт написала самому генсеку Радянського союзу Юрій Андропову із наївним дитячим питанням. А ви справді збираєтесь використовувати проти нас ядерну зброю?
Лише через наполегливість самої Саманти та посередництво радянського посла в США американці вдалося таки отримати лист-відповідь. Її запевнили – СРСР мирна країна, а саму Саманту навіть запросили в гості у Радянський Союз.
Саманта Сміт приїхала до Радянського Союзу
У листах звичайних дітей один до одного політики звісно не було, але і їх ретельно перечитували. Але навіть листування на буденні теми відкривало очі радянським школярам – там зовсім інший світ. І деякі відкриття з листів могли викликати навіть масовий бунт серед радянських школярів. Стало зрозуміло, що світ тут і там шалено відрізняється.
Лист з-за кордону, його чекали як на дефіцитні товари у магазинах. А біля поштової скриньки буквально влаштовували чергування.
Це (листування – 24) шикарний процес. Коли ти відкриваєш листа, а там вкладки, листівки – це дуже приємно. Додавало наснаги до спілкування,
– відповів Анатолій Яворський.
Найкращим подарунком у листі звісно була б жуйка, але наші чомусь не просили, а їхні, можливо, просто не здогадувалися, у якій шані тут жувальна гумка.
Листування перестало бути цікавим з віком. З'явилися нові інтереси. Та й часи змінювались. Більшість тих контактів розсипалися разом з Радянським Союзом. І лише багато років по тому, друзі по листуванню часом знову знаходяться. Тепер – через інтернет.
Більше про листування з інозумцями в СРСР – дивіться у програмі.